Розділ 13

POV ЛІЗА

-Привіт, Ален. - мовила я, тоді коли доходила до столика, за яким яскрава брюнетка зацікаілено поглядала на дисплей телефона.

-Привіт, Лізі! Я рада тебе тут бачити. - з радістю в очах говорить Олена. 

-Я вирішила дати нашій дружбі другий шанс, Олено, пройшло вже багато часу, тому не варто згадувати минуле, адже потрібно жити лиш сьогоднішнім днем. Ми не знаємо, що буде завтра, або через місяць, але ми можемо усе змінити, адже наша доля в наших руках. - трішки пофілосовствувала я. 

-Ех, Лізка, час йде а ти не міняєшся. - сказала шатенка і після цього з радісним писком налетіла мене обіймати. 

Поки ми з Оленою обіймалися, я запримітила знайому для мене кофту Вегаса. Стоп, Саша теж тут поглянула на на співрозмовника дятла. 

-Ален, а що вони тут роблять, ти не знаєш? - питаю дівчину, можливо вона знає подробиці їхнього візиту сюди. 

-Ні, але я знаю, як дізнатися про цих двох усе, пам'ятаєш мого двоюрідного брата Дена? - питає вона, й після кивка, продовжує. - Так, от це його кафе й нам потрібно попросити у мого кузена допомоги. - усміхнувшись і потерши свої долоні, Олена почала шукати у своєму телефон номер брата.

-Привіт, Дене! Що робиш? Як там поживає тітка й дятько? - промовила брюнетка і мовою жестів показала, що вона прийде за п'ять хвилин. 

А я от вирішила написати Вегасу, цікаво, чи розповість він про сьогоднішні гонки мені, чи придумаєш якусь брехню. 

"Привіт, Вегас! Я в кафе обідаю з подругою. А ти де подівся в таку рань?" 

Швидко надсилаю смс і тут же відчуваю на собі погляд, обертатися не буду, адже тоді хлопець дізнається про те, що я знаю про всі його темні справи. Відповідь, приходить через декілька секунд.

" Хай, малявка! У мене були справи в універі, тому потрібно було швидко бігти, щоб владнати проблеми. Ввечері, на мене не чекай, адже я йду дивитися футбол з хлопцями" 

Двічі брехня, та ще й в одному повідомленні, як же образливо на душі. 

"Гаразд, сьогодні грає Зоря - Лестер Сіті, вдалого тобі перегляду "

"Так, Елізабет, сьогодні це й матч, сподіваюсь, що наші виграють...Бувай "

Сподівайся, адже вони нещодавно грали й виграла наша команда з рахунком 1 - 0.

Ну чому не, можна сказати мені правду? Поки я була у своїх розумах до столику підійшла Олена з офіціанткою, яка обслуговувала наших хлопців. 

-Доброго дня! - привіталась до мене судячи по вигляду моя ровесниця. 

-Елізабет, ця дівчина в курсі, що нам потрібно, тому зараз ми її послухаємо, а пізніше вирішемо, що робити з тими придурками.

-Ці, хлопці завжди обговорювали якихось двох дівчат, здається Елізабет і Ален, які мали сюди прийти. Пані, а мене точно не звілянять? - спитала дівчина. 

-Ніхто, тебе звільняти не збирається, ще й премію в кінці місяця Дмитро Миколайович випише. Це все, що ти знаєш? - говорить Олена до неї. Вона лиш кивнула, а після цього я дістала з гаманця купюру, на якій було видно Григорія Сковороду й дала його дівчині. Поглянувши на її бейджик, я промовила :

-Анно - це чайові, ніхто тебе не буде звільняти і чому це тебе повинні звільнити, адже роботу викониш якісно і ніяких ЧП у тебе не було, тому, ти сонечко є цінним працівником. Прошу  тебе, про нашу розмову нікому ні слова...

-Хеллов май френдс!! - промовляю я до хлопців, бо ми з Ален вже стоїмо біля їхнього стола. 

Поки хлопці щось бурно обговорювали ми з Оленою підійшли до їхнього стола, звісно, що нас помітили лише тоді коли я привіталась. 

-Оооо, дівчатка, а що ви тут робите? - сказав до нас Алекс, але його кохана, одразу розгадала, що це відволікаючий маневр і злобно промовила:

-Ти нам тут зуби не заговорюй, а то я тобі покажу де раки зимують. - пригрозила вона. 

-Вегас, ну, що ти вже виправив всі свої косяки в універі? - прошипіла я до "свого" хлопця. 

-Так, я розібрався з халепою в університеті і вирішив зустрітися з Сашою під час обіду. - не розгубившись Влад придумав виправдання, в скоріш за все я б могла й повірити його словам, але не тоді коли я знаю правду, але тут у моїй голові з'явився план, хах я влаштую йому солодку помсту. 

-Ален, я пропоную не виказувати Аню і гарно й весело провести час. - промовляю пошепки до дівчини. 

-Що ти пропонуєш? - так само тихо відповідає мені дівчина. 

-Давай я сама придумаю помсту дятлу, а ти Сашку. Адже поглянь вже люди скоро почнуть знімати на камеру нас. Сумніваюся, що ти плануєш так прославитися на весь YouTube. Тому, краще зараз зробити вигляд, що ми повірили. А пізніше показати їм де раки зимують. - промовила я і дівчина схвально кивнула. 

POV ВЛАД

Якимось дивним чином дівчата нас розсекретили, а пізніше повірили моїм  фіговим виправданням. Чудернацька жіноча логіка, так мозок можна зламати і як їх інші дівчата розуміють???

Так на найближчі години у мене було декілька завдань, які потрібно виконати .Це виспатися, оглянути свого байка і провчити одну настирливу малявку.

І що ж, потрібно негайно приступати до виконання першого завдання, тому я одразу після того,як  перетнув поріг квартири направився в спальню перед тим наставивши будильник.

***

Лізка вся в сльозах і чомусь їде на байку за каретою швидкої допомоги.

***

Бррр....І це так приснилося.

О це так вдало прокинувся адже телефон за секунд 20 видав звук, це означає, що час вставати і готуватися до перегонів. По крові одразу розтеклися адреналін і бажання провчити цю Залізну леді.

-Елізабет Тейлор! - вже 5 хвилин я вимірюю кроками квартиру в пошуках своєї тимчасової дівчини, яка не наче під землю провалилася, а чому це я забув про телефон? Дурне.... 

Хах і як я одразу не додумався поглянути в свій гаджет, адже там на дисплеї висвітвилось смс від малявки :

"Вегас, я пішла з Мел гуляти, хто знає коли вернуся, тому будинок не спали." 

Що ж тепер сміливо можна вирушати на перегони. Виходжу з квартири в звичному для мене образі "bad boy". Сідаю на KAWASAKI Ninja 650. Вправно керуючи я доїзджаю до місця призначення. І помічаю ту ж bad girl. Ах нестерпгий характер такий же, як у  малявки,  і тут я розумію, що мені подобаються дві дівчини тільки з, цією залізною леді у мене лише хімія, а з Лізкою все особливо. Хоча дівчата похожі, навіть занадто, ех Владе, ще дівчат до повного щастя тобі потрібно порівняти.