Розділ 12

POV ВЛАД

Я прокинувся, та помітив смс від Алекса.

"Доброго ранку! Вегас, піднімай свій лінивий зад. Чекаю тебе у кафе "Софія", що знаходиться поблизу торгового центру, там де ти часто робиш покупки, а ледь не забув о 12:00.ЦЕ ВАЖЛИВО!!!"

Що ж такого вже сталося? Скоріше за все якась фігня. 

11:11 - висвітилось на дисплеї телефона. Ох круто поспав. Малявка,звісно також дрихне без ніг*. Добре,що сьогодні вихідний у мене, а то б довелося вислуховувати повчальні нотації від свого "любого татуся".

Помітивши те, що Елізабет не збирається прокидатися,я стояв та милувався своїм нестерпним дівчиськом, яке щодня виносить мені мізки і відкриває мене нової сторони. Вона така безтуботна,мила,весела і до безмежності красива.Лізо,здається, я тебе кохаю,але тобі краще про це не знати, адже ці почуття не принесуть нам обом нічого хорошого лиш одні проблеми і страждання.Так, Влад Вегас, затятий холостяк закохався, та,ще й за такий короткий час. Ну її потрібний хтось інший. Фу, аж гидко стало від цієї думки, адже вона лише моя, ніхто не зможе тепер більше торкатись твоїх милих щічок. Я зроблю усе, щоб ми з тобою більше не були в розлуці, заплачу за це усе, що в мене є, навіть, якщо ціною виявиться моя кар'єра....

Мій сьогоднішній образ складався з : джинсовки, білих кросів, чорної футболки і такого ж кольору джинсів. Вау, я такий красень.

Виходячи з квартири я помітив, що засвітився дисплей телефона. Ах, ну і хто знову строчить мені повідомлення.

«Привіт!Владе,сьогодні о 17:30 гонки. Сподіваюсь, що ти із задоволенням втреш носа тій настирній малявці, яка тебе перемогла. Не забудь з собою взяти свого залізного друга і бажання провчити одну занозу)))»

Спустившись ліфтом, я помчав до свого авто, наспівуючи собі підніс слова які давно крутяться у моїй голові :

 «Я зруйнувався в цю хвилину,

Б’ється серце буззупину.

Мені вже всеодно,

Що буде, те й було...»

Доїхавши до кафе, я зайшов в приміщення і очима почав шукати брата. Не виявивши жодної схожої особи на Алекса, я вирішив присісти за вільний столик і зачекати декілька хвилин на Сашу.

Д

- Ну і для чого, ти перервав мій прекрасний сон?- обурився я одразу ж після рукостискання з братом.

- Мені здається, що наші дівчата, щось задумали й особисто мені та думаю і тобі також не подобаються дівчата з поганою зачіскою.Тому нам краще побути тут, щоб уникнути проблем. - промовив  Алекс на одному подиху, своєю ж відповіддю зробив величезну павутину у мої голові.

- Що?Алексе можливо ти сьогодні погано спав  або можливо вживав якісь таблетки? - питаю брата та обдумую маячню, яку чув декілька секунд тому.

- Вегасе, зі мною все гаразд, просто..... Ти знав, що наші коханні були ворогами шкільні часи?Річ у тому, що Олена розповіла мені вчора після вечері про їхню шкільну ворожнечу.Як Олена розповіла вони з Елізабет були найкращими друзями, а пізніше в Ліз появився хлопець.- зробив паузу Саша і поглянув на мене.- І ось одного разу він підстеріг Ален після тренування і просто її поцілував без дозволу і потім після дзвінкого ляпаса без жодних пояснень він покинув дівчину біля будівлі школи, де біля дверей стояла з повними очима сліз Елізабет. - в мене кулак стиснувся, адже який же це придурок міг заставити - це чарівне створіння плакати.

Дивно, я думав, що вони просто знайомі, але виявляється тут не все чисто.

- Ну і, що далі було? – не витримавши короткої паузи питаю я.

- Після цієї ситуації дівчата вже не знаходили спільної мови, хоча Олена сотню разів просила вибачення в Елізабет, а до запеклих ворогів привела їх також одна недолуга ситуація. На одній вечірці Ален випадково поцілувала хлопця, який дуже сильно подобався Ліз після цього у твоєї дівчини були лише троє друзів. Це якихось два брати і Кармелія.

______________________

дрихне без ніг - міцно спить.

Друз, Вегас розійшовся не на жарт, схоже хлопець реально й надовго вляпався. Хоча, про що - це я, адже кохання існує не день, не місяць, не рік, воно існує завжди.

Це перша частина 12 розділу.