Розділ 10

Ліза

Я погодилась повернутися до нашої "милої" розмови завтра. Прийшовши додому, одразу провалилася у міцний сон, адже через чиїсь вчорашні гулянки, я пів ночі не спала.

***

Мої очі сльозах, я зломлена і нікчемна,сталося щось жахливе .

***

- Елізабет. - трішки повертає мене у реальність мелодійний голос Вегаса.

- Що тобі потрібно?! - роздратовано гримаю на хлопця крізь сон.

- Помста! -вигукує він.

Я лиш хотіла запитати "Що?", але не судилося адже якась рідина опинилась у мене на обличіі.

- Вегас!!! - кричу, так, що вже напевно усі сусіди прокинулися.

Але хлопцю начхати на усе, він радіє, що виконав задумане. Цим він ще більше, мене розлютив.

- Ах ти ж дятел недороблений. -говорю, як на диво спокійно і вже за секанду Влад зрозумівши, що йому кранти, швидко покинув мій простір, але я йому не пробачу зіпсований настрій, тому я також похапцем кинулася навздогін.

Прибувши на кухню, я ледь не зіштовхнулася з плечем моєї цілі, але він зрегував досить квапливо, томі різко мене покрутив, як потрібно в танго, та посадив на пластиковий стілець розташований біля скляного стола.

- Вегас, я тебе приб'ю! - повідомила йому досить гучно. 

- Спочатку наздожени. - хмикнув хлопець. 

Ах....я йому зараз покажу.Вставши навшпиньки я тихенько пішла на пошуки дятла. 

І тут бух, я не встигаючи за щось втриматися опиняюсь на чомусь м' якому?!

- Ай! - скрикую я. 

- *{₴]. - лається Вегас. 

-  Що ти тут твориш? - виривається в мене питання після декількох хвилин мовчання.

-  Від тебе ховався.  - пояснює юнак. 

-  Вдало. - відповідаю я. 

- Тобі, що сподобалося така поза? - нахабно запитує дятел. 

- Хах, тільки в твоїх мріях. - кажу я, та різко встаю, щоб Влад не побачив моїх червоних щічок. Хлопець на сказане лиш хмикнув, а я закотила очі.

-  А давай прогуляємося? - неочікувано мовить Вегас.

- А давай. - кажу, тому, що прогулянка мені зараз потрібна, адже занадто багато змін, а моя психіка не встигає усе засвоїти.

Я одягаюсь в блакитні бріджі і свою улюблену толстовку. 

Улюблена вона, тому, що везуча, у ній я на відмінно здала першу сесію та завжди виграю перегони, а купила її я зовсім випадково.

Хлопець вийшов одягнений в стилі "bad boy". Ну я навіть не сумнівалася, що він так одягнеться, але йому підходить цей образ. 

Мені подобається осінь, вона є прекрасна,але мені не довго прийшлось милуватися цією порою, адже нас зупинили. 

-  Дівчата погляньте, - це ж Влад Вегас. - до дятла завітав курник, дві блондинки та троє брюнеток. 

-Хай крихітки. - зухвало промовив він. 

Чому це Вегас так мило воркує з тими курками? Щей фото хочуть спільне. 

- А можеш мене у щічку поцілувати? А ви дівчино, нас сфотографувати? - нахабно промляє в останньому звертаючись до мене. Ну на цьому мій терпець ввірвався. 

- Ні не може і я також. - прошипілая я і на мене зиркнули шість пар очей.

- Чому? - запитали вони в унісон.

- А, тому, що де було чути, щоб дівчина свого коханого, фотографувала з іншими дівчатами. - промовляючи це, я ще й наголосила на слові "коханого".

- Ти дівчина Вегаса? -  перше прийшла до тями довгонога брюнетка.

- Так я, а що? - відповідаю.

- Та нічого. - каже з такою фальшивою усмішку, що мене ледь не вивертає. 

- Владику вона, що насправді твоя дівчина? - тоненьким голосом сказала блонда. 

- Ем... Так.- протягує Вегас. 

-Лялечки у вас є п'ять хвилин, що покинути мій простір, і не називайте його "Владиком" - лише у мене є на це право. - гаркаю на цих курей. 

- А якщо, ні? - каже якась вискочка. 

- Я зроблю тоді усе для того, щоб минуле життя було схоже на казку порівняно з тим у яке я його перетворю. - погрожую цим маленьким стервам. 

- Ненормальна. - буркнули усі разом.

- Ви ще тут? - спитала я.

Дівчата за мить ніби розчинилися в повітрі, схоже їх усіх налякали мої слова.

- І що це було? - зиркнув на мене брюнет.

- Інстинкт власника. - відповіла я його ж фразою і широчезно усміхнулась.

Вегас хотів ще щось сказати, але його перервав мій телефон.

- Алло! Лізо - це Юрій Олександрович. - почулося на іншому кінці.

- Доброго дня! - відповідаю глянувши на годинник, та поступово відходжу в сторону.

- Я дзвоню, щоб дізнатися чи розповів тобі цей телепень про поїздку ?

- Яку? - я розгублено питаю у нього.

- Хлопці їдуть у Туреччину і ви також повинні.- шокував мене інформацією продюсер.

Ну і перепаде цьому забудькуватому дятлу.

- Я перший раз про це чую, але дякую, що сповістили. - швидко говорю та скидаю виклик.

-Вегасе, а яка скоро у нас подія? - спокійно питаю у хлопця.

- Ні яка. - відповідає він.

- Пане дятле, навіщо, ви ходите на репетиції? - кажу зиркаючи на Влад з надією, що він усе пригадає та розповість мені. 

- Лізо, що ти до мене дісталася з такими дивними питаннями? - починає злитись Вегас. 

-Знаєш, чому? Тому, що ти їдеш закордон  і я теж. - ціджу крізь зуби і бачу здивовану мармизу дятла. 

- Як? Куди? Коли? - вигукує він. 

- Не знаю. - говорю по складам. 

- А хто тобі про це розповів? - питає. 

- Ваш продюсер, щойно мені про це сказав. 

-Можливо, щось і говорили, я так слухаю, та й у мене було похмілля, тому я нічого не знаю,  може у нашій групі в Viber є якась інформація. Хм.. Ми летимо у Туреччину на декілька днів, до речі Саша запросив нас на подвійне побачення. - розповідає Влад, переглядаючи свої смс. 

- Коли? - питаю я, бо це неочікувано.

-На 18:00.-говорить він, а я зиркаю на годинник 17:00. 

-Вегас, швиденько заводь авто, потрібно переодягнутись та зробити макіяж. - спішу хлопця. 

І вже за 15 хвилин, я обираю свій вечірній лук. Червона сукня вище коліна, білий піджак із срібними блискітками,і мій образ підкреслюють чорні туфлі накрученне волосся та невеличкий вечірній мейкап.