Розділ 6

Pov Ліза 

Чого ж цей дятел так надзвонює? 

-Чому я не можу спокійно поговорити з подругами?.-піднімаю виклик і ричу у слухавку. 

-Лізо, у мене форс-мажор. Приїхав мій кузен, він біля дверей моєї квартири, а в мене зламалося авто. 

-Що, мені потрібно зробити? - питаю. 

-Зустріти Сашу, та чимось зайнятися до мого приходу. 

-Гаразд, ясно. - говорю, але вже чую гудки. 

Перед тим, як піти до Саші, забираю байк з тех-огляду. Їдучи я помічаю які красиві вулиці Києва осінню. 

-Привіт, я Ліза подруга Влада він попросив, щоб я побула з тобою до його приїзду. - говорю я до хлопця який стоїть до мене спиною і вдивляється у двері до квартири Вегаса. І тут він обертається. 

-Саша? - говорю я сама до себе. 

-Привіт, Елізабет, то ти тепер тут живеш? - промовляє хлопець після кількох хвилин мовчання. 

- Так. А чому ти не сказав, Владу, що швидше приїхав? 

-В мене було особисті причини, прошу тільки йому про це не говори. 

-Ок. Але я тобі також дещо розповім,нікому не розповідай,що я беру участь у гонках. 

-Це, що жарт? - здивовано вирячився Саша. 

-Залізна вершниця - це я, і за 10 хвилин у мене гонка. Тому ти підеш зі мною, але нікому не розповідай про моє друге я. - одразу ввела хлопця в курс справи. 

-А чому ти мені це розповідаєш? -відповів він 

-Навіть не знаю! Можливо тому, що дятел не встигає з тобою побути, а в мене гонки. 

-Поїхали швидше. Я зрозумів. 

-Тільки ти не знаєш хто я. 

-Ясно. 

Я приїхала за дві хвилини до гонок з гучним ревом мого залізного друга  під'їхала до лінії старту. І тут же до мене приїхав, ще один байк з нього, хто б сумнівався вийшов з задоволеною мармизою дятел. 

-Хеллов, бейбі! 

-Хай! Чого такий веселий? - спитала прямо. 

-Сьогодні тебе переможу. 

-Впевнений? - здивувалася такою його впевненістю. 

-Певен, на всі сто. - і усміхнувся. 

Ця усмішка мене дуже розізлила від гострої відповіді Вегаса врятувало те, що вже почалися гонки. Форс-мажор у нього. 

Оминаючи усі перешкоди, я таки перетнула лінію фінішу перша, а я невимовно рада, тому, що по-перше провчила дятла, по-друге я знову перемогла. 

-Ти перша дівчина, яка виграла у мене, тому я виконаю будь-яке твоє бажання. - сказав Влад. 

-Будь ласка, не мозоль мені очі своєю пикою. - принизила його. 

-Ах ти ж стерво! - розлючено вигукнув бек-вокаліст. 

-Ще й яке! - злобно усміхнувшись я під'їхала до Саші який весь час стояв з капюшоном на голові та спостерігав за нашою перепалкою. 

-А чому мій кузен не знає про твоє захоплення? 

-Заїдьмо у це кафе. - скоріше за все лиш повідомила хлопця ніж запитала. 

Зайшовши в кафе ми сіли за вільний столик. 

-Я фіктивне дівчина Вегаса .

-Що не справжня? - ошелешено спитав Саша. 

-Ну, так. Продюсер цього гурту змусив їх зустрічатися з нами. Особисто в мене є причина, щоб з ним зустрічатися. Мені потрібні кошти на особисте життя. 

-Зрозуміло. 

-Я тобі усе розповіла, тепер ти розкажи, що це за особисті причини про які не знає дятел. 

-Гаразд, розповім. Але чому ти називаєш Влада дятлому? 

-Він на нього просто схожий. - і тут у кафе почувся гучний регіт. 

-Я приїхав сюди до Олени, це сестра мого найкращого друга, до якої я маю почуття. До речі скільки тобі років? 

-Мені 19,майбутня художниця. 

-Мені також 19 і я майбутній художник. - ошелешив мене новиною хлопець. 

-Круто, а ти назавжди сюди приїхав? 

-На 2-3 роки. 

-Ну я рада. 

Тут нашу милу розмову перервав звук мого телефона. 

-Лізо, ви де? - прогарчав в трубку Вегас. 

-В кафе, не далеко від твого будинку, мило спілкуємося. 

-Що? - з нотками ревності вигукнув хлопець. 

-Те, що чув. - сказала я і скинула виклик. 

-Алексе, їдемо додому. 

-Дятлик дзвонив? - спитав хлопець і цим же підняв мені настрій. 

-Угу. - сказала я. 

Оплативши рахунок, ми поїхали додому. 

-Ну і де вас носило? - проричав Влад, одразу тоді коли я відкрила двері. 

-Скажи, будь ласка кузене де ти був тоді коли я до тебе приїхав? - заступився за мене молодший Вегас. 

-Там, де потрібно. - різко відповів він. 

Зараз буде братерська сварка. Блін, через мене? 

Відходячи назад я за щось перечипилась і впала бачачи лиш темряву перед очима.

                           ***

Роv Влад 

Сьогодні до мене зателефонував Алекс 

-Привіт, бро! 

-Хай! 

-Владе, я сьогодні приїхав. 

-Ура!!! 

-Приймеш до себе на хату?

-Ну можу, але в мене там співмешканка. 

-Оу дівчина? 

-Подруга. 

-Ні – це дівчина. - і тут я бачу, що моє чарівне авто який ідіот подряпав. 

-*+₴&. 

-Ти це мені? - спитав кузен. 

-Саша їдь до мене на квартиру, там тебе зустріне моя подруга. - промовивши це, я зробив акцент на останньому слові. 

Я привіз своє авто на СТО, за одне попросив зробити тех-огляд. 

Також я зателефонував малявці, щоб зустріла брата. 

Тут на телефон прийшло смс :

Синку, я разом із родиною твого батька ну і ним самим поїхали на сімейний відпочинок, після цього ти одразу познайомиш мене із своєю другою половинкою. Я тобі скинула на картку трішки грошей, щоб ти тут не сумував. З любов'ю твоя МАТУСЯ. 

-Круто, куплю собі нового байка. 

Купивши мото-друга, я вирушив на гонки, але там зазнав поразки і тим більше ця навіжена щей умудрилась принизити мене. 

Настрій зіпсований. Прибувши додому, я не помітив своїх співмешканців у квартирі, подзвонивши до Елізабет мій настрій перетнув позначку нуль. 

Я почав кричати на Лізу, тоді коли вони прийшли додому, щоб зігнати злість, але Алекс за неї заступився, дівчина ж хотіла ступити назад, але не так стала і впала втративши свідомість.