Розділ 2

Розділ 2
Роv Ліза
Тітка померла. Всі дні як в тумані,  чи можна прокинутися від цього жахливого сну? Бідна Мел. Але дятькові потрібні гроші на операцію, що ж робити? Я дам Кармелії трішки з тих, які запропонував продюсер.
Який сьогодні день? Неділя? Потрібно поспішити. Чорний топ і такого ж кольору джинси, за 5 хвилин були на мені.
Ох, ледве встигла добратися. Тут мене зустріла якась приємна дівчина, і запропонувала провести до продюсера, я без вагань пішла за нею.На Юрія Олександровича чекало, ще 5 дівчат, серед яких є Кармелія???Я вже хотіла іти спитати, що вона тут робить, але до нас прийшов продюсер із хлопцями.
– Я Влад. Ти будеш моєю фіктивною дівчиною. – а я аж скривилась від почутого.  – А якщо я проти? – зухвало запитала я. Він був шокований моєю фразою.
– Мені все одно! – байдуже відповів хлопець. – До речі, як тебе звати? –
Ідіотка! – відповіла  я. – Ти ж мене так назвав! То вже буду й так відкликатись! – крикнула я  так, що аж продюсер звернув на нас увагу, і його лице осяяла якась дивна усмішка. – Божевільна! –  гаркнув він.    - Я до речі, до тебе переїжджаю. – «порадував» мене цією новиною новиною. – Це я до тебе переїжджаю. – не на ту напав . – Чи ти хочеш, щоб фанати визнали тебе не спроможним купити собі квартиру?  Вмикаю стерво.
– Гаразд, я влаштую тобі «неймовірне» життя в моїй квартирі! – попередив мене Влад погрозливим тоном. – Добре. Я Ліза для друзів. А для тебе – Елізабет Тейлор. – хай знає моє ім'я. – Ти вибачай вже: я творча людина й безлад тебе буде переслідувати кожного дня в квартирі.-він напевно думав бещпорядок влаштувати, щоб я покинула його палац, але я сама фанатка хаосу, так, що упс. 
– Я обожнюю швидкість. – сказав він .
-Я теж. – відповіла я. – Особливо – байк. – і тут до мене дойшло , що щось лишнє бовкнула й хлопнула себе по роту. Влад ледве стримувався, щоб не засміятись! 
– А ця руда, – показав на Мел, яка стояла вже коло його колеги й вони про щось вже сперечались, – що біля тебе стояла. Хто це така? – Це моя двоюрідна сестра – Кармелія.
Скільки тобі років? – зацікавлено спитала я, щоб підтримати розмову .
– Двадцять два, а тобі? – відповів .  
– Дев’ятнадцять.
– Якщо будеш чіплятись – я за себе не відповідаю! – пригрозила я. 
-Чому ви з сестрою якісь сумні? - я захотіла плакати, але в цей момент відчула торкання до моїх губ, я відповіла на поцілунок, але за декілька секунд зрозуміла, що це фатальна помилка, він може подумати, що я в нього закохана. Вирвавшись, я зарядила йому ляпаса й тут підбігла Мел і почала кричати і бити його, я разом із нею. По Кармелію прийшов якийсь хлопець і хотів її забрати, але тут же я почала його лупцювати. Він моїх ударів, його врятував Влад.
-Яке ти маєш право, мене торкатися? - кричала я.
-Вони самі розберуться. - спокійно відповів хлопець.
-Гаразд, доречі, якщо вже нам судилося бути фіктивною парою,то потрібно встановити правила і обмеження. - запропонувала я.
-Давай.Перше тоді не кричи на мене і слухайся завжди моїх вказівок. - сказав Влад.
-Ти збав обороти, таке перше не підходить. Хай перше буде таке "Не фліртувати цілуватися і т. д. з іншими особами". - хлопець кивнув. - Друге на публіці лише обнімаємося, цілуємось і тримаємося за руки не більше. - хлопець із глузливою усмішкою на обличчі кивнув. А потім вставив своє словечко :
-Коли познайомиш з батьками? - це хороша ідейка, як пошвидше закінчити цю гру.
-Найближчим часом. - і моє обличчя осіяла мстива усмішка.
-А ти, коли мене познайомиш зі своїми? - спитала я.За секунду я побачила на його обличчі сум від образу нахабного хлопчика нічого не залишилося . Здається в нього не так все добре з батьками.
-Ей, Влад, з тобою все добре?тривожно спитала я.
-Так, давай ввечері зустрінемося і обсудимо всі нюанси наших фіктивних стосунків.- протаторив він.
-Гаразд.Коли і де?
-Я тобі скину в смс.
-Записуй номер 068******5.
-До зустрічі! - сказав Влад і пішов.
Після розмови з Владом, я пішла шукати Кармелію.
-Мел! Мел! - вигукую і ходжу по студії у пошуках сестри.
— Я тут!
— Ти як? Він нічого не зробив? - почала ставити питання сестра
-Ох нарешті я тебе знайшла. Зі мною все гаразд. А ти? Він до тебе не приставав? - занепокоїлася я.
— Цей козел, повіз мене до себе додому! Ох я б йому дала по тому смазливому личку, але за угодою неможна! Якби приставав то би вже не ходив. Ти ж мене знаєш! - відповіла сестра і почала вертіти головою, ніби когось шукає.
— До речі! Ти звідки дізналася про цей договір? - вирішила поцікаватися я. -  І  як твій тато?
— Я випадково зустріла Юрія Олександровича і так тут опинилась. Він пообіцяв 100 тисяч гривень на операцію батькові. - відповіла вона.  — А ти звідки дізналась? Мені не розповіла!
--А я шукала роботу, ось тоді мене побачив цей продюсер і запропонував мені це. Кармеліє, тобі ще потрібні кошти на операцію для батька? - поставила питання сестрі.
— Так, і ось я тут.- відповіла вона
— Дівчатка привіт. - до нас підійшов блондин і перебив нашу розмову.
— Дітько, що ти хочеш! - крикнула Мел на нього.
-Що ти тут робиш? Іди до свого дружка. - заговорила я до білявого
— Оо, Ліза? Можна я на пару хвилин вкраду Кармелу? - відповів він.
— До речі, той дружок за тобою скучив! - я вже хотіла відповісти йому декілька слів, але мене перебили.
— Ваше біляве величносте! Вибачте, я розмовляю з сестрою і.. - він заклав Кармелію собі на плече і поніс.
— Козел! - викрикнула Мел.
–Відпусти її!!! - кричу я на нього
— Влад, help to me!! - покликав Адріан Влада.
Влад прибіг і відтягнув мене від них.
-Що ти твориш? - глянула я на нього вбивчим поглядом і хлопець завмер.
Він відійшов від мене, взяв блокнот і почав щось писати.
Pov Влад
В мені ця Ліза відкриває якісь приховані таланти
'' Твої вуста мене, так манять, 
А очі голову дурманять"
Скоро, ще поетом стану через це дівчисько.
Спочатку ми з нею посварились, а потім здається знайшли спільну мову.
-Влад, help me. - почув я з коридору і одразу пішов туди. Потрібно, рятувати Адріана, від Лізки, а то, ще йому щось зламає своїми ударами.
-Що ти твориш ? - промовила вона й подивилася на мене таким поглядом і до мене знову прийшло натхнення, я взяв блокнот і продовжив писати
" Я тобі серце своє віддав
Складну  гру програв
А можли це щасливий білет
Давай створемо життєвий дует "
-Ей,Влад ти тут? - спитала дівчина і я зрозумів, що виглядаю, я як з іншої планети.
-Так, я тут. - відповів їй.
-А, що ти писав? - поставила питання мені.
-Ні про що. - байдуже сказав я.
-Ну покажи-покажи. - вона щей зробила щенячі очі.
Я звісно б показав, але цей вірш, він про неї,тому ні.
-Лізо, ні. - відповів я.
-Ну, гаразд, тоді до вечора.
Так, потрібно обдумати цю гру у кохання, чи варто Лізу знайомити з батьками, бо в мене з ними погані стосунки.
До кінця вечора, я майже не пертинався з хлопцями, здається кожного зацікавила його фіктивна дівчина.