Пролог

Пролог

Шестеро хлопців – Марк, Адріан, Даня, Скай, Влад і Натсу, як завжди репетирували в своїй звукостудії. Це було одне з багатьох великих приміщень у офісі їхнього продюсера, яке знаходиться в самому центрі Києва.

Троє з них, а саме: Даня, Адріан і Марк сиділи на чорному шкіряному дивані й працювали із зошитом, у якому вже повністю виднілись  рядки нової пісні.

Скай і Влад старались вивчити ноти, а Натсу просто сидів на пухнастому сірому килимі й ліниво грав на клавішах синтезатора. Вони так сиділи приблизно дві години, але раптом Марк вигукнув:

– Є! – і всі хлопці, які були в кабінеті, одразу підійшли до нього.

– Зіграєш? – запитав Марк у Адріана, який знав цю мелодію до останнього акорду.

Хлопець піднявся до їхньої імпровізованої сцени й з-під струн гітари полилася мелодія ліричного року, а Марк почав наспівувати слова.

Коли пісня закінчилась, у кімнаті стало тихо.

– Хлопці, ну як Вам? – запитав вокаліст, порушуючи тишу.

– Нормально, – відповів Даня.

– Чогось все таки не вистачає… - задумливо протягнув Скай.

– А по-моєму – класно! – перебив гітариста Влад.

– А тобі як, Натсу? – запитав Марк у клавішника.

– У третьому куплеті… - почав він…

– Не вистачає зухвалості! – перебив його Волтер.

– Абсолютно з вами згоден! – пролунав голос продюсера з коридору.

– Юрію Олександровичу, доброго дня! Що таке сталось, що ви прийшли сюди? – награно здивувався Соколовський.

– Так! Спонсори вимагають, щоб ви – показав на всіх шістьох хлопців, - почали зустрічатись із дівчатами. Інакше, вони скоротять наш бюджет! – гірко промовив продюсер.

– А ті, які висять на нас, їм не вистачає? – глузливо запитав Скай.

– Один дзвінок – і крихітка для кожного тут! – задоволено промовив бек-вокаліст, беручи до рук свій модний смартфон.

– Дуже смішно! – з сарказмом відповів продюсер. – Потрібно зустрічатися з тими, кого виберуть наші спонсори! Це шість студенток, які правда,  трохи молодші за вас.

– Ні, ви знущаєтесь!? Дівчата для мене – одноразова розвага! – обурювався бас-гітарист, починаючи нервово ходити по всій кімнаті.

– Знаємо ми ці твої принципи, але в мене вони теж є! – відповів голосно Даня, для того, щоб трішки вгомонити блондина.

– Я не проти, – відповів Марк. – Але дівчата хоч не кікімори болотні?

– Ні, красиві та розумні! – відповів Юрій Олександрович і взяв серветку, щоб витерти лоба, бо розхвилювався, бідненький!

– Я відмовляюся! – пирхнув Натсу, склавши руки на грудях.

– В такому випадку, можеш забути про кар’єру піаніста, – спокійно відповів продюсер.

– Ви думаєте, мене ніхто не візьме? – обурився хлопець.

– Повір, я зроблю так, що тебе й прибирати сцену ніхто не візьме! – пригрозив чоловік і сів біля Марка, який взагалі не звертав увагу на те, що взагалі відбувається в реальному світі.

– А мені все одно! – грубо відповів Натсу.

– Якщо ти погодишся хоча б побачитися з нею –  то з мене нові клавіші! – запропонував такий компроміс продюсер.

– Я… – протягнув Натсу вагаючись, а потім продовжив, – згоден на одну зустріч! ­– погодився клавішник.

– Чекай завтра нові клавіші! – зрадів такій відповіді чоловік, ледь не танцюючи ламбаду.

– А якщо я погоджусь, то мені теж буде нова гітара? – з надією запитав Скай.

– І не мрій! – сказав, як відрізав і посміхнувся продюсер.

– Мовчу…  – хмуро відповів гітарист.

Раптом, у Юрія Олександровича задзвонив телефон, він підняв його ближче до очей і трохи змінився його вираз обличчя.

– Алло? – вислухавши свого співрозмовника, він відповів. – Так. Зараз. – чоловік повернувся до хлопців і сказав:

– Ходімо, Ваші наречені вже тут!

– Наречені?! Ви ж казали, що це тимчасові дівчата! – обурився один із учасників.

– Ну… це зараз неважливо! – уникнув від запитання чоловік.

Вони пройшли по одному з численних коридорів офісу, і нарешті хлопці зайшли в одну кімнату, де обговорювались нові кліпи та зйомки. На дивані сиділи шестеро дівчат різної зовнішності, а збоку від них – ще двоє людей.

– Хлопці, проходьте! – промовив один із спонсорів і продовжив:

– Марку, тобі ось ця руденька! – і показав на рудоволосу, яка щось зовсім була незадоволена тим, що вона взагалі тут знаходиться, бо дівчину видавала її злісна гримаса на обличчі.

– Але я не хочу! – запротестував фронтмен.

– Тоді з Адріаном поміняйся. – запропонував спонсор.

– Але я її теж не хочу! – вигукнув блондин.

– Давайте мені її! – сказав Даня і підійшов до темно-русявої дівчини.

– А мені ту темненьку! – промовив Скай і підійшов до брюнетки

– Досить! Вибирайте, кого хочете! У Вас п’ять хвилин! – крикнув продюсер, щоб припинити цей балаган, який влаштували музиканти.

Вони всі стали біля тих, хто їм сподобався. Кожного музиканта причарувала саме ця дівчина, біля якої він стояв.

Всі студенти в цьому приміщенні були особливими.

Хоча, їхнє життя складається із складних рядків, але найголовніше – вони мають мету!