Глава 13 «Солодкий виклик»

Понеділок ранок.

Кейт прокинулася бадьорою, виспана й сповнена сил. На годиннику було 07:30. Розтягнувшись на ліжку, вона посміхнулася новому дню й відразу піднялася. Відкривши штори, дівчина впустила в кімнату м’яке сонячне світло. Осіннє сонце лило тепло на неї, а за вікном уже вирувало життя: люди поспішали у своїх справах, дерева стояли золотаві й обліслі, нагадуючи про чарівність цієї пори року. Осінь була чудовою, хоч іноді й холодною. Сьогодні ж, судячи з вигляду за вікном, день обіцяв бути теплим.

Закутавшись у халат, Кейт попрямувала до кухні, відчуваючи легкість і гармонію. Увійшовши, вона одразу помітила квіти, які стояли на столі. Її губи розтяглися в усмішці. Підійшовши ближче, вона нахилилася, щоб вдихнути їх аромат. Настрій миттєво покращився.

Весело пританцьовуючи, Кейт увімкнула чайник і повернулася до квітів, вирішивши їх підрізати й освіжити воду. Поки вона займалася цією справою, чайник закипів, і дівчина приготувала собі каву. Сидячи за столом із чашкою гарячого напою, вона насолоджувалася тишею й затишком ранку, закінчуючи роботу з квітами.

Після сніданку Кейт пішла у ванну. Теплий душ додав їй бадьорості, і вона швидко перейшла до зборів на роботу. Її вибір сьогодні впав на марсаловий гольф, чорну спідничку й колготки. Волосся вона зібрала у хвіст і трохи накрутила кінчики, додавши легкого об’єму. Для макіяжу обмежилася тушшю для вій, надаючи перевагу природному вигляду.

Накинувши чорне пальто, обула зручні челсі, перекинула сумку через плече й упевнено вийшла з дому. Сонце лагідно торкалося обличчя, і Кейт була готова до нового дня, навіть не підозрюючи, які сюрпризи він готує.

На роботу Кейт прийшла в піднесеному настрої, де її вже чекала Сара. Подруги тепло привіталися, а потім кивнули вітально Алексові та іншим колегам. Як завжди, вони швидко переодягнулися у форму та взялися до своїх обов’язків: протирали столики, змінювали скатертини, перевіряли, чи все готово до прийому перших клієнтів.

— Ти сьогодні прямо сяєш, — помітила Сара, посміхаючись.

— А чому б і ні? — Кейт відповіла весело, витираючи стіл. — Отримати таку суму грошей і повернутися до звичайного ритму життя — є чому радіти.

Сара посміхнулася у відповідь і підморгнула:

— Головне, щоб цей гарний настрій не зіпсувався.

Незабаром почали приходити перші клієнти. Дівчата поділилися обов’язками: Сара пішла приймати замовлення, а Кейт залишилася завершувати підготовку зали.

Але настрій у колективі почав змінюватися, коли з’явився Рональд. Він був явно не в гуморі: голосно бурчав, кидався на персонал за найменші недоліки й буквально шукав, до чого причепитися.

— Це що за неподобство? Хто так ставить стільці? Кейт! Це ж не склад меблів, чому вони стоять нерівно?! — різко вигукнув він, вказуючи на кілька крісел у кутку.

Кейт стримано кивнула й швидко все поправила. Вона вже звикла до перепадів настрою Рональда, але сьогодні він був особливо дратівливим.

— Сара, а ти чому так повільно ходиш?! Клієнти не повинні чекати, поки ти там щось собі пригадуєш! — його голос лунав так голосно, що кілька гостей обернулися.

Сара, не витримавши, закотила очі, але змовчала. Вона підійшла до Кейт і тихо прошепотіла:

— Що це з ним сьогодні? Якби він був жінкою, я б сказала, що у нього критичні дні.

Кейт ледь стримала сміх, прикривши рот рукою.

— Може, й справді, — тихо відповіла вона, — або йому просто хтось на ногу наступив.

Сара посміхнулася, але швидко повернула серйозний вигляд, коли помітила, як Рональд кинув на них суворий погляд.

— Гаразд, — сказала вона, вирівнявши плечі. — Працюємо, поки цей ураган не стихне.

Кейт кивнула й рушила до бару перевірити, чи все готове. Сара приймала замовлення, намагаючись не зважати на гнівні репліки, що зрідка долинали з боку Рональда.

На щастя, за якийсь час буря стихла. Рональд, вичерпавши свій запас претензій, схопив чашку кави, кинув останній погляд і зник у своєму кабінеті.

Кейт полегшено зітхнула, поставивши останню склянку на барну стійку.

— Ну, слава богу, — прошепотіла вона до Сари.

— Тепер хоч працювати можна, не відчуваючи себе у центрі бурі.

— Але цікаво, що його так вивело з рівноваги… Він не з тих, хто без причини здіймає такий галас.

Сара глянула в бік дверей:

— Може, це якось пов’язано з тими двадцятьма тисячами?

Кейт задумалась. Думка про гроші справді не полишала її.

— Не знаю, але, здається, тут щось не чисто.

— Можливо, але зараз краще про це не говорити. Головне, що він у своєму кабінеті.

Дівчата обмінялися короткими усмішками й повернулися до справ.
Настав обід, і Кейт заміняла Алекса на барі. Ритм був спокійним, і вона майже розслабилася, коли знайомий голос перервав її думки:

— Великий круасан із бананом і чорну каву без цукру, будь ласка.

Кейт, не піднімаючи очей, машинально відповіла:

— Добрий день, хвилинку, і ваш заказ буде готовий.

Але щойно глянула на клієнта — очі розширилися: перед нею стояв Джейсон.

— Ти? — майже вигукнула вона. — Що ти тут робиш?

— Ти колись перестанеш так здивовано реагувати на мене?

— А ти колись перестанеш з’являтися переді мною, як грім серед ясного неба?

— Я зовсім не винен у тому, що життя нас постійно зводить разом.

— А я думаю, що ти все-таки маєш у цьому свою руку, — ледь помітно всміхнулась Кейт.

— Я проїжджав повз і захотів кави. А тут — ти. Й мені аж солоденького захотілося у вас скуштувати.

Кейт глянула на нього з іронічним виразом обличчя, але нічого не відповіла, повертаючись до кавомашини.

— Добре, не буду тебе відволікати. Але, якщо чесно, цей заклад мені подобається, — додав Джейсон.

— Хвилинку, і твоя кава буде готова, — сухо відказала Кейт.

Повернувшись із чашкою:

— Будь ласка, твоя чорна кава, напевно, як ти.

— І  тримай твій круасан, — додала вона.

— Напевно, такий же солодкий, як ти, — парирував Джейсон.