Глава 8 « Шанс на виправлення»

Власниця дому, елегантна та усміхнена, проводжала останніх гостей, дякуючи за присутність і бажаючи їм гарної ночі. Тим часом дівчата, які працювали на заході, вже майже закінчили прибирати в залі. Посуд був складений, столики очищені, залишалося лише прибрати кілька серветок зі стільців.

Камалія швидко окинула залу поглядом, упевнившись, що все йде за планом. Але коли гості почали виходити, її раптом охопило занепокоєння: вона пригадала, що всі їхні водії вже роз’їхалися — розвозять гостей, яких не було кому забрати. Вона ж пообіцяла дівчатам, що подбає про їхню безпеку й знайде транспорт, аби доправити їх додому. А тепер зрозуміла, що залишилася без запасного варіанту.

Зробивши кілька кроків назад, Камалія замислилася. Викликати таксі? Ні, вона не могла цього дозволити — надто пізно, надто безлюдно. Ситуація могла бути непередбачуваною. Вона просто не могла ризикувати безпекою своїх працівниць.

Трохи розгублена, вона вирішила звернутися по допомогу до сина. Камалія поспішила через залу, сподіваючись, що Найл ще не встиг піти. Пробираючись повз персонал і останніх гостей, вона нарешті побачила його в кутку біля бару.

— Найле! — покликала вона, намагаючись приховати паніку в голосі.

— Що сталося, мамо? — одразу зреагував син.

— Усі водії вже поїхали, а я пообіцяла дівчатам, що вони доїдуть додому безпечно. Мені дуже потрібна твоя допомога. Чи не міг би ти з Джейсоном відвезти їх?

— Звісно, мамо, не хвилюйся. Скільки їх?

— Четверо: дві з кухні й дві із зали, — відповіла Камалія з полегшенням. — Я їм уже сказала, що про все подбано. Дякую тобі, любий. — А де Джейсон? — запитала вона вже на ходу.

— Відійшов. Я його знайду. Якщо що — частину сам відвезу, потім повернуся за рештою. Все буде добре, — запевнив Найл.

Камалія лагідно усміхнулася:

— Дякую, Найле. Я завжди знаю, що на тебе можна покластися.

Хлопець швидко знайшов Джейсона — той сидів у темній кімнаті, куди колись заманив Кейт. Він вдивлявся в стіну, повністю занурений у власні думки.

— Гей, друже. Що ти тут робиш? — озвався Найл. — Ти взагалі в курсі, що всі вже роз’їжджаються?

— Я налякав її… — тихо відповів Джейсон. — Переборщив. Знову.

— І що далі? Відсиджуватися тут до ранку?

— Вона знає про наше парі. Я відчув це по її очах. Найле, вона ненавидить мене.

Найл важко зітхнув:

— Слухай, поки ти тут гризеш себе, моя мама просить нас відвезти дівчат. Четверо. Я заберу тих, що з кухні, а тобі залишаю офіціанток. Вважай це своїм другим шансом.

— Ти серйозно? — Джейсон навіть вирівняв спину.

— Авжеж. Але дивись, не зіпсуй усе ще раз.

На кухні Сара з Кейт доробляли останнє — мили бокали. Дівчата з кухні вже майже зібралися.

— Ну що, готові їхати додому? — з усмішкою звернувся Найл.

— Так, містере Бертоне, з радістю, — відповіла одна з них, витираючи руки.

— Скільки разів просив без “містера”, просто Найл, — усміхнувся він, і перевів погляд на Сару та Кейт які ще домивали бокали. 
— До речі, я Найл, син господині цієї вечірки, — додав він, простягаючи руку для привітання. 
Сара, не відриваючись від роботи, лише мимоволі кинула на нього погляд. 
— Так, ми вже зрозуміли, — сухо відповіла вона. — Вибачте, у нас руки в піні. 
Найл усміхнувся на її прямоту і, відступивши на крок, жартівливо промовив: 
— Ви завжди такі суворі, чи це просто втома? 
— І те, і інше, — кинула Сара закочуючи очі, 
— Добре, — сказав Найл, обвівши поглядом усіх присутніх. — Якщо ви готові, ходімо до машини. Сьогодні моя місія — доправити вас додому в цілості й безпеці. 

Дівчата з кухні полегшено зітхнули, швидко зібрали свої речі і, посміхаючись, вийшли слідом за ним. 
Проводжаючи їх до виходу, Найл зупинився біля матері, яка прощалася з останніми гостями. 

— Мамо, я відвезу цих дівчат, — коротко повідомив він. — Ті, що залишилися, закінчують роботу. Їх забере Джейсон. 
Камелія вдячно кивнула, її обличчя осяяла ніжна усмішка. 
— Дякую, Найле, — сказала вона теплим голосом. — Ти мій справжній рятівник. 
Найл лише підморгнув їй у відповідь

Кейт і Сара доробляли останнє, коли знову з’явилася Камалія.

— Дівчата, ви сьогодні неймовірно попрацювали. Дякую. Оплата буде або через Рональда, або я передам особисто. А зараз ваша машина чекає у дворі.

— Дякуємо, пані Камаліє, — відповіла Сара.

Надворі вже запала темрява. Сара, відчуваючи шалену втому, зупинилася біля машини й глянула на подругу:

— Слухай, я зараз просто звалюся. Сядь попереду, гаразд? Я ззаду приляжу, якщо ти не проти.

— Звісно без проблем — відповіла Кейт , підходячи до машини.