Глава 6 «Не та здобич»

Кейт стрімко пересувалася між гостями, тримаючи тацю з коктейлями. Вона намагалася зосередитися, та ті смарагдові очі, зухвалі та уважні, здавалися присутніми навіть у натовпі. Її думки знову й знову поверталися до слів, які вона мимоволі підслухала раніше.

Легкий дотик до ліктя змусив її здригнутися — це була Сара.

— Гей, Кейт, що це було щойно? — прошепотіла подруга. — Ти дивно реагувала на того брюнета. Це зовсім на тебе не схоже.

Кейт зітхнула, намагаючись втримати емоції:

— Я не хотіла бути різкою. Просто… я так злюся.

— Чому? Що сталося?
— Я чула їхню розмову. І повір, тобі б це не сподобалося. Вони обговорювали мене, як м’ясо в меню. Один сказав, що “затягне мене нагору за п’ять хвилин”. І заклалися на це.

Сара вирячила очі: — Що за огидні типи! Думають, що можуть завоювати будь-яку, тільки тому, що в них гарні обличчя й товсті гаманці?

— Він дивився на мене так, ніби вже переміг. Ніби я просто чергова “п’ятихвилинка”.

Сара спалахнула: — Може, й красивий, але его в нього більше за цей будинок. Знаєш що? Може, варто трохи “виховати” таких самовпевнених? Тролінгом на тролінг?

Кейт ледь усміхнулась: — Ага, нехай самі потрапляють у свої пастки. Я покажу їм, що не така легка здобич.

— Ось це моя дівчина, — підморгнула Сара. — А поки — дай їм ще трохи покрутитись навколо тебе. Подивимось, як довго вистачить терпіння.

Кейт відчувала на собі важкі погляди, хоча намагалася не озиратися. Серце калатало, але вона трималася. Сара, помітивши її напругу, тихо додала.

— Йди на кухню, візьми ще канапки. А я поки винесу ці коктейлі до їхнього столика. Але не ховайся там надовго, добре?

— Обіцяю, — сумно посміхнулась Кейт. — Мені просто треба хвилинка, щоб прийти до тями.

Кейт зникла на кухні, ніби нарешті вдихнула повітря.

“Ну от, тут я точно в безпеці від цього нахаби,” — подумала вона.

Вона схопила новий піднос з канапками й вирушила назад, але, вийшовши з кухні, застигла.

Біля дверей стояв Джейсон. Невимушено притулившись до стіни, з тією самовпевненою усмішкою, яка тепер лише дратувала її більше.

— Стільки напруження. Дай вгадаю, робота виснажує? — його голос був м’який, майже занадто.

Кейт зупинилася і холодно глянула на нього:

— Напруження виникає, коли хтось заважає працювати. Особливо, якщо цей хтось — ви.

Його усмішка зникла на мить, але він швидко її повернув: — Може, все-таки познайомимось? Я — Джейсон.

— Мене не цікавить, як вас звати. У мене є робота. А у вас — надто багато вільного часу, — сухо відповіла вона.

Джейсон на секунду розгубився, але знову зібрався:

— Не найприємніше знайомство, але, можливо, це просто втома . То як вас звуть?

— Це вам знати не потрібно, — кинула вона й пройшла повз нього, не глянувши більше жодного разу.

Він залишився стояти сам, у повній тиші.

“Так зі мною ще ніхто не говорив…” — подумав він, вражений.

Кейт повернулась до зали з високо піднятою головою. Вона була задоволена тим, як поставила на місце цього нахабного хлопця. І хоча на обличчі з’явилась легка усмішка, всередині її не полишав неспокій. Погляд Джейсона продовжував переслідувати її, як примара.

“Та що зі мною таке? Це просто самовпевнений тип, якому звикли підкорятись. Його увага — не причина хвилюватися,” — картала вона себе. “Я не дозволю цій грі зайти надто далеко.”

Тим часом Джейсон із похмурим обличчям повернувся до Найла. Він впав на диван і втупився у стелю.

— Що сталося? — Найл підняв брову. — Вона тебе “відшила”?

— Не просто відшила. Вона зробила вигляд, ніби мене не існує.

Найл засміявся: — А я ж попереджав. От і програв парі. Чекаю свою випивку.

Джейсон зітхнув, але не погодився: — Випивка буде з мене. Але гра ще не закінчена. Попереду половина вечора.

— Ти серйозно? — Найл підморгнув. — Я думав, ти вже забив.

— Я не з тих, хто здається. Її “байдужість” — лише ширма. Вона зацікавлена. Просто не хоче показати.

— І що, знову нападеш?

— Ні. Треба інший підхід. Вона не з тих, хто клює на посмішку. Їй потрібна ситуація, де вона не зможе втекти.

Найл задумливо кивнув: — Я знаю, що зробити. Мати — як завжди, хоче всім догодити. Я скажу, що одному з гостей стало зле нагорі. Потрібна допомога. Її попросять піти — а ти чекатимеш там.

Джейсон примружив очі. Його обличчя стало спокійним, але очі світилися вогнем:

— Ідеально.