Глава 3 «За кулісами балу»

Камалія Бертон — так вона представилася з доброзичливою посмішкою, простягнувши руку до кожної з дівчат. Блакитні очі дивилися тепло, і навіть у формальності жесту відчувалася щирість.

— Ви просто чудові. Рональд не підвів! — сказала вона, окинувши їх поглядом. — Ви будете моїми вишеньками на торті.

Сара ледве стримала радісну усмішку, а Кейт зашарілася, хоча й намагалася зберегти стриманість.

— Проходьте за мною, покажу, що й де потрібно розмістити, — запросила Камалія і повела їх до кухні. Дівчата поспішили за нею, відчуваючи захоплення, легку тривогу й передчуття чогось нового.

На кухні Камалія пояснила, де розкласти десерти й як організувати подачу.

Її голос був упевненим і спокійним; здавалося, вона контролює кожну деталь. Вона говорила так, ніби все довкола — дім, персонал, навіть атмосфера — було частиною сцени, де вона — головна героїня.

Сара, ще більш захоплена, уважно слухала інструкції, раз по раз кидаючи погляди на подругу: «Тобі ж це подобається, правда?» Кейт трималася стримано, киваючи й запам’ятовуючи слова Камалії, хоча подумки вже шукала спосіб виконати роботу непомітно.

— Ви чудово впораєтеся. Головне — ввічливість і впевненість, — підсумувала господиня. — Гості вимогливі, та зазвичай чемні, коли бачать, що обслуговування на висоті. Я, якщо що, завжди поруч.

Вона підбадьорливо поплескала Кейт по плечу. Сара оживлено усміхнулася у відповідь, а Кейт напружено кивнула: напруга відступала, хоча інтуїція шепотіла, що ніч здивує їх ще не раз.
 

Камалія з’явилася знову саме тоді, коли дівчата завершили приготування.

— Чудово, дівчата! Ви справжні молодці, — сказала вона з ноткою захвату. — Гості прибудуть за пів години. Маєте час трохи відпочити або припудрити носики, — вона підморгнула, створюючи невимушену атмосферу.

Кейт поглянула на годинник: уже 19:30. «Як швидко минає час», — подумала вона. Якщо так пролетить увесь вечір — це буде удача. Вона зітхнула з полегшенням, але не встигла віддатися думкам, як помітила, що Сара вже перевіряє зачіску.

— Ой, треба з’ясувати, чи все на місці, — прошепотіла та, витягуючи дзеркальце. — Може, підфарбувати губи…

— Сара, ти виглядаєш ідеально, як завжди. Розслабся, — усміхнулася Кейт.

— А раптом зустрінеться хтось… кого захочеться запросити на каву? Чи на щось більше, — Сара ледь стримала сміх.

— Подивимося, чи не шкодуватиму, що вплуталася в цю авантюру, — відповіла Кейт з усмішкою. Скепсис не завадив їй відчути передчуття пригоди.

— Проходьте до зали, — озвалась Камалія, легко кивнувши. — Там буде головне дійство. Я піду зустрічати перших гостей.

Вона зникла в коридорі, залишивши по собі тонкий аромат дорогих парфумів. 
Після короткого відпочинку дівчата вирушили у головний зал, де, здавалося, вже пахло початком вечора.

Біля входу господиня вже сяяла в довгій сукні кольору бургунді, а масивне золоте кольє підкреслювало її статус.

Поряд із нею з’явився високий чоловік років сорока п’яти — стрункий, упевнений, у чорному смокінгу з метеликом, який гармонував із кольором її вбрання. Кейт і Сара лише перезирнулися.

— Мабуть, це містер Бертон, — прошепотіла Кейт. Сара ледь помітно кивнула, захоплено стежачи за парою.

Залишившись на мить без нагляду, дівчата вирушили до бару. Там їх зустрів бармен — приємний молодий чоловік із коротким темним волоссям і впевненою усмішкою.

— Привіт, дівчата, — сказав він, підморгнувши. — Я Майк, якщо потрібні напої — звертайтесь.

— А ми вже оцінили твій талант, — пожартувала Сара, оглядаючи коктейлі, ідеально виставлені на стійці. — Ну що, майстре, покажеш, на що здатен?

Кейт посміхнулась: Сара безтурботно загравала з Майком, забувши про ранкову нервозність. Атмосфера поволі розслабляла обох.

Зал поступово наповнювався гостями. Чоловіки в дорогих костюмах і жінки в розкішних сукнях рухалися між столиками, обмінюючись стриманими привітаннями та оцінювальними поглядами. Усмішки бездоганні, проте очі — уважні й обережні.

Дівчата зосереджено виконували роботу. Сара, у своєму природному стилі, підморгувала гостям, інколи кидаючи жартівливі фрази, що викликали усмішки. Кейт уже почувалася майже комфортно. Спершу люди здавалися чужими, та з часом вона влилася в їхній ритм.

Після кількох годин на ногах Кейт відчула навіть задоволення від метушні, особливо коли бачила, як гості смакують десертами їхнього кафе. Зосередженість порушив голос Сари:

— Ну, Кейт, я ж казала, що буде не так уже й погано, правда? — підморгнула вона й подалася до бару, залишивши подругу з усмішкою.

Кейт ледь помітно кивнула. Хоч вечір і незвичний, у ньому справді крилося щось магічне.