Глава 2 «За воротами іншого світу»

Наступного дня Рональд відпустив дівчат раніше, щоб вони мали змогу підготуватися до вечірки, і навіть надав їм вихідний у неділю — справжній подарунок після такого заходу. Сара була в захваті від цієї перспективи й майже стрибала від радості, а Кейт обережно зітхнула, хоча й погодилася, що зайвий вихідний не завадить.

Дівчата добре виспалися, а вранці наводили лад із формою: бордові спіднички, білі поло й волосся, зібране у високий хвіст. Сара кидала нетерплячі погляди на годинник, постійно нагадуючи Кейт про майбутню «пригодницьку ніч», як вона її називала. Кейт же відчувала, що цей захід навряд чи принесе їй особливу радість, і лише уявляла, як усе це швидше закінчиться.

Нарешті до кафе під’їхав чорний автомобіль, і водій — офіційний та стриманий — чемно відкрив двері для дівчат. Сара, вся в передчутті, майже одразу почала ставити запитання: чи велика територія, чи багато гостей очікується. Водій з усмішкою відповів, що «власник обіцяє гарний вечір». Тим часом Кейт сіла біля подруги, затишно притискаючись до дверей і дивлячись у вікно. Її думки були десь далеко — вона вже уявляла, як повертається додому, знімає незручну форму й закутується в улюблену ковдру. Вона точно знала: завтра весь день планує провести в ліжку, насолоджуючись тишею.

Але Сара, збуджена й весела, здавалося, наче світиться зсередини. Вона постійно ворушилась на сидінні, поглядаючи то на Кейт, то на дорогу, і нарешті не втрималась:

— Ти уявляєш, скільки цікавих людей там буде? Це ж як зазирнути в інший світ! Невже тобі зовсім не цікаво?

Кейт тільки кивнула, зітхнувши:

— Цікаво, як я буду спати завтра. Це єдине, що мене зараз тішить.

Сара лише посміхнулася, знаючи, що це типовий настрій Кейт, але була впевнена: вечірка принесе їм обом щось особливе.

Автомобіль наближався до величезного будинку, і дівчата навіть не підозрювали, наскільки ця ніч змінить їхні буденні уявлення про життя.

Дім, у якому їм належало працювати цього вечора, здавався живим відголоском минулих епох. Величезний особняк, побудований у стилі класицизму, стояв на великій території, огородженій високими, кованими воротами з візерунками. Сходи, що вели до входу, були оздоблені мармуровими скульптурами, а з обох боків росли доглянуті кипариси, які підкреслювали величність місця.

Зайшовши всередину за водієм, Кейт і Сара одночасно захоплено ахнули. Величезний простір перед ними був наповнений розкішшю й елегантністю.

Перед ними простягалися просторі зали з високими стелями в золотистих і пастельних тонах, мармурові колони, масивні кришталеві люстри. Золото рам на картинах, масивний камін та довгі важкі штори з оксамиту — все говорило про те, що господар цього дому не лише володіє статками, а й владою над тим, що його оточує.

М’яке освітлення підкреслювало кожну деталь класичного інтер’єру. Декор і атмосфера були створені так, щоб вражати й залишати відчуття недосяжної досконалості.

Кожна деталь нагадувала про розкіш, але водночас це була розкіш холодна й навіть трохи лякаюча — як і ті, хто збереться цього вечора під його дахом.

Це місце мало свій характер, своє життя. І в ньому чомусь не було нічого теплого — лише натяк на непохитну силу і приховану небезпеку.

Простір навколо кипів від підготовки: чоловіки у формах переносили столики, оформлювали барну стійку; дівчата в уніформі іншої організації прибирали, перевіряли сервіровку та завершували останні приготування до вечірки. Все виглядало так, ніби кожна деталь продумана до дрібниць, щоб ця ніч стала незабутньою.

На мить увагу дівчат привернула жінка, яка стояла в центрі подій і віддавала чіткі, впевнені вказівки. Висока, струнка, з довгим білявим волоссям, що ідеально спадало на плечі, вона була бездоганною.

Блакитний костюм підкреслював її витончену фігуру, а ніжна посмішка робила її чарівною. Її впевненість, краса й елегантність заворожили дівчат.

— Напевно, це власниця, — прошепотіла Кейт, не зводячи очей із цієї жінки.

Сара лише захоплено кивнула, не відриваючи погляду.

Раптом жінка, помітивши їх і водія з коробками, щиро посміхнулася й привіталася:

— О, Джаспере! Це наші дівчата і десерти? — Вона кивнула, підходячи ближче. — Якраз вчасно!