Глава 33

Кейт ніжилася у ванній хвилин двадцять, відпочиваючи від усього, що сталося за день. Вийшовши з ванни ,дівчина почула голоси, що долинали з-за дверей. Вона підійшла до дверей і зазирнула в глазок.

На порозі стояв Джейсон, розслаблено спершись на двері. Перед ним, із бойовим настроєм і руками в боки, стояла сусідка — та сама, яка завжди знала про всіх і все.

— Ти хто такий? Чого тут стоїш? — не вгамовувалася бабуся.

— Я до Кейт у гості, не хвилюйтесь, — спокійно відповів Джейсон. — Вона, мабуть, у ванній і просто не чула, як я дзвонив.

Кейт примружила очі. Якого біса він усе ще тут?!

— До кого? До Кейт? — бабуся засміялася так, ніби він щойно зізнався в тому, що бачив НЛО. — Та, а як же- посміхнулась бабуся.

Кейт ледве стримала себе від того, щоб не закотити очі. Ах так, значить, бабусю, я не та, хто може хлопця мати? Ото вже дякую!

— Не зрозумів вас? — здивувався Джейсон, піднявши брови.

— Ну, це ж Кейт! — бабуся засміялася ще голосніше. — Кейт і хлопці — поняття далекі, як я і TikTok.

Ах ти ж язиката стара… Кейт уже встигла зціпити зуби й обдумати три способи, як втопити бабусю в її ж чайнику.

— Але дівчина вона хороша, — бабуся додала, і Кейт трохи відпустило. — Та й Кріс би їй не дозволив водити кого попало.

— Хто ще такий Кріс? — насупився Джейсон.

— Ах, ти не знаєш Кріса? — бабуся покачала головою, явно отримуючи задоволення від ситуації. — Ну, все ясно з тобою.Ану забирайся звідси, бо я поліцію викличу!

— Та навіщо та поліція? — хлопець пробував залагодити ситуацію, але бабуся явно відчувала себе королевою драми.

— Я кому сказала! — вже почала підвищувати голос вона. — Як не я, то сусіди викличуть!

Годі це терпіти! Кейт різко відкрила двері, ледь не вибивши Джейсона, який спирався на них.

Кейт різко відчинила двері, ледь не зачепивши Джейсона, який стояв упритул до них. Він підняв брови, але не встиг нічого сказати, як вона різко заявила:

— Що тут відбувається?! — її голос був різким і повний обурення.

— Нарешті! — вигукнув Джейсон, усміхаючись, ніби вона щойно врятувала йому життя. — Я хвилювався за тебе, а тут…

— Ага, хвилювався.  — вона схрестила руки, дивлячись то на нього, то на бабусю. — Поліція не потрібна, це до мене.

— Що? — здивувалася бабуся, явно вражена. — До тебе? Та ти що, справді?

Кейт прищурилася і, посміхаючись куточками губ, підкинула трохи сарказму:

— Так, до мене. Уявляєте? Чоловіки таки заходять у моє життя. Ще якісь докази потрібні?

Бабуся розгублено захитала головою, але буркнула:

— Ну… я просто подумала, що це злодій… Вибач, дитино.

Кейт примружила очі, усміхнулася куточками губ і, схопивши Джейсона за руку, рішуче заявила:

— Заходь уже, не змушуй моїх сусідів нервувати більше, ніж вони здатні витримати. Джейсон глянув на неї з цікавістю, але не сперечався.

— Гм, ну… — сусідка спробувала щось відповісти,—тоді не буду заважати.

Коли бабуся зникла за дверима, Джейсон нахилився до Кейт і запитав:

— Хто такий Кріс?

— Це не твоя справа, — відповіла дівчина, відводячи погляд.

— Твій хлопець, можливо? Чи, не дай Боже, наречений? — Джейсон продовжував міркувати вголос. — Та ні, навряд. Сусідка сказала, що ти й хлопці — це…

— Ще слово — і ти зараз підеш у коридор, до своєї “сцени”, — відрізала вона з ноткою сарказму.

— Мовчу, мовчу, — усміхнувся він, піднявши руки вгору, ніби здавався.

— Що ти тут робиш, Джейсоне? — сказала вона, упершись руками в боки.

— Я ж сказав: хвилювався за тебе.

— Ага, хвилювався так, що розбудив усіх сусідів, включно з найгаласливішою бабусею в історії!

— Я повернувся перевірити, чи ти в безпеці, його голос став тихішим, але очі світилися теплом.

— Джейсоне, я в безпеці! Єдиний, хто тут під загрозою, — це ти, якщо ще раз натиснеш на мої нерви! Ну все, перевірив? Можеш їхати додому, — відрізала вона. — Поки я сама не викликала поліцію.

— Якщо ти так хочеш позбутися мене, то поліції доведеться силою виносити мене звідси, — усміхнувся він, проходячи в квартиру й грайливо обтрушуючи плечі, ніби позбавлявся уявного пилу. — А я доволі сильний, повір.

— Ей, ти куди це зібрався? — вона різко рушила за ним, ніби планувала вибити його назад за двері.

— Якщо ти мене проженеш, я буду спати під твоїми дверима. Уяви, який романтичний сюжет: ти прокидаєшся, відкриваєш двері, а там я — із букетом квітів і спухлим від холоду носом.

— Мм, прям мрія, — пробурмотіла вона зі сарказмом, роздратовано стискаючи руки. — Ще скажи, що пісні під вікнами співатимеш!

— Якщо треба, то співатиму. Хочеш щось із репертуару Елвіса. Я можу.

Вона примружила очі й притиснула долоню до чола, ніби втрачала сили від його балаканини.

— А сусідці ти сказала, що я прийшов до тебе. Це, скоріш за все, вже знає не тільки вона. Тоді тобі від запитань і розмов не відбитись, — Джейсон хитро усміхнувся, помітивши, як Кейт закотила очі.

— Ну ти й зараза…

— До речі, ти сказала, що я прийшов до тебе. А я досі чомусь стою тут, як непрошений гість.

— Ти й є непрошений гість, — кинула Кейт, схрещуючи руки.

— Але тепер я тут. Чим займемося? — він безцеремонно вмостився на диван і навіть із задоволенням потягнувся, заклавши руки за голову. — Може, глянемо фільм? Я чув, у тебе класний смак.

— Нічим. Йди краще приготуй чай, а я переодягнусь, — її голос був сухим, але в очах блиснула іскорка хитрості.

— Чай? — він підняв брову, ніби вона щойно запропонувала щось неймовірно дивне. — Ти мене тягнула сюди, щоб я став твоїм баристою?

— Ну, ти ж універсальний. Чай зможеш? — її тон був колючим, але губи сіпнулися у ледь помітній усмішці.

— О, я ще й майстерний. У мене є таємний рецепт. — Джейсон підняв палець, ніби щойно відкрив Америку. — Але, може, я краще допоможу переодягнутися?

Кейт спинилася на півдорозі до кімнати й обернулася, вперши руки в боки: