Глава 28

Але настрій у колективі почав змінюватися, коли з’явився Рональд. Він був явно не в гуморі: голосно бурчав, кидався на персонал за найменші недоліки й буквально шукав, до чого причепитися.

— Це що за неподобство? Хто так ставить стільці? Кейт! Це ж не склад меблів, чому вони стоять нерівно?! — різко вигукнув він, вказуючи на кілька крісел у кутку.

Кейт стримано кивнула й швидко все поправила. Вона вже звикла до перепадів настрою Рональда, але сьогодні він був особливо дратівливим.

— Сара, а ти чому так повільно ходиш?! Клієнти не повинні чекати, поки ти там щось собі пригадуєш! — його голос лунав так голосно, що кілька гостей обернулися.

Сара, не витримавши, закотила очі, але змовчала. Вона підійшла до Кейт і тихо прошепотіла:

— Що це з ним сьогодні? — Сара нахилилася ближче до Кейт, прошепотіла і невдоволено закотила очі. — Якби він був жінкою, я б сказала, що у нього критичні дні.

Кейт ледь стримала сміх, прикривши рот рукою, щоб не видати себе.

— Може, й справді, — тихо відповіла вона, — або йому просто хтось на ногу наступив.

Сара посміхнулася, але швидко повернула серйозний вигляд, коли помітила, як Рональд кинув на них суворий погляд.

— Гаразд, — сказала вона, вирівнявши плечі. — Працюємо, поки цей ураган не стихне.

Кейт кивнула і пішла до бару перевірити, чи все готове для нових гостей. Сара, у свою чергу, почала приймати замовлення від клієнтів, намагаючись не реагувати на гнівні репліки Рональда, що лунили час від часу.

На диво, за якийсь час атмосфера почала трохи заспокоюватися. Рональд, вичерпавши свій запас докорів і претензій, схопив чашку кави, кинув останній суворий погляд на персонал і мовчки зник у своєму кабінеті.

Кейт полегшено зітхнула, поставивши останню склянку на барну стійку.

— Ну, слава богу, — прошепотіла вона до Сари, яка стояла поруч.

Сара зітхнула теж, притулившись спиною до стіни.

— Тепер хоч працювати можна, не відчуваючи себе у центрі бурі.

Кейт кивнула, витираючи руки рушником.

— Але цікаво, що його так вивело з рівноваги. Він не з тих, хто без причини здіймає такий галас.

Сара глянула в бік дверей кабінету Рональда, де виднілася щілина між дверима та рамою.

— Може, йому просто настрій зіпсувався. Або… може, це якось пов’язано з тими двадцятьма тисячами?

Кейт замислилася, але промовчала. Справді, думка про гроші не полишала її з того моменту, як вони з Сарою підрахували суму вдома.

— Не знаю, але, здається, тут щось не чисто, — тихо додала Сара, глянувши на подругу. — Рональд занадто нервовий останнім часом.

— Можливо, але зараз краще про це не говорити, — відповіла Кейт. — Головне, що він у своєму кабінеті, і ми можемо спокійно працювати.

Дівчата обмінялися швидкими усмішками і повернулися до своїх обов’язків, хоча думка про Рональда і гроші так і залишилася невирішеною загадкою.

Настав обід, і Кейт заміняла Алекса на барі. Ритм роботи був спокійним, клієнтів не так багато, і вона майже розслабилася, коли знайомий голос несподівано перервав її думки:

— Великий круасан із бананом і чорну каву без цукру, будь ласка.

Кейт, не піднімаючи очей, машинально відповіла:

— Добрий день, хвилинку, і ваш заказ буде готовий.

Але щойно вона глянула на відвідувача, її очі розширилися від здивування: перед нею стояв Джейсон, з характерною легкою усмішкою на обличчі.

— Ти? — майже вигукнула вона, мимоволі зробивши крок назад. — Що ти тут робиш?

Джейсон посміхнувся ширше, нахилившись трохи ближче до барної стійки.

— Ти колись перестанеш так здивовано реагувати на мене?

Кейт склала руки на грудях, намагаючись приховати своє роздратування.

— А ти колись перестанеш з’являтися переді мною, як грім серед ясного неба?

Джейсон засміявся, його очі заіскрилися веселощами.

— Я зовсім не винен у тому, що життя нас постійно зводить разом.

— А я думаю, що ти все-таки маєш у цьому свою руку, — відповіла Кейт, не стримавшись і ледь помітно всміхнувшись.

Джейсон, не пропускаючи жодного її виразу, відкинувся назад і додав:

— Я проїжджав повз і захотів кави, — відповів Джейсон, трохи нахиляючись до барної стійки. — А тут, на тобі, ти. Й мені аж солоденького захотілося у вас скуштувати.

Кейт глянула на нього з іронічним виразом обличчя, але нічого не відповіла, повертаючись до кавомашини.

— Добре, не буду тебе відволікати від роботи. Але, якщо чесно, цей заклад мені подобається, — додав Джейсон, відкинувшись назад.

Кейт похитала головою, вкотре зітхнувши, і сухо сказала:

— Хвилинку, і твоя кава буде готова.

Він мовчки спостерігав за нею, його погляд був спокійний, але уважний. Навіть спиною вона відчувала цей проникливий погляд, але намагалася не подавати вигляду, займаючись приготуванням замовлення.

— Будь ласка, твоя чорна кава, напевно, як ти, — сказала Кейт, подаючи чашку.

Джейсон усміхнувся на її підкол, кутики його губ піднялися так, що вона мимоволі затримала на них погляд.

— І ось тримай твій круасан, — додала вона, подаючи тарілку.

— Напевно, такий же солодкий, як ти, — парирував Джейсон, спокійно дивлячись їй у очі.

Кейт застигла на мить, її щоки залилися рум’янцем, але вона швидко зібралася.

— Смачного, — лише змогла побажати, уникнувши його погляду.

— Дякую, — відповів Джейсон, не ховаючи своєї усмішки, і відійшов до столика, залишивши Кейт з думками про те, як ця випадкова зустріч знову вивела її з рівноваги.

Дівчина продовжила виконувати свою роботу за стійкою,відпускаючи інших клієнтів. Вона бореться з внутрішнім конфліктом. З одного боку, вона намагається зберегти холоднокровність і професіоналізм, адже вона на роботі, а Джейсон, з його самовпевненістю, трохи дратує її. З іншого боку, його чарівна усмішка та погляд збивають її з пантелику.

В середині вона відчуває легке роздратування, змішане з цікавою грою нервів, коли він поруч. Особливо коли спостерігає ,що вона робить.Його компліменти викликають у неї рум’янець, що лише дратує її ще більше, адже вона не хоче здаватися вразливою.