Глава 26

Коли вони залишилися вдвох, Джейсон порушив тишу:

— Бачу, ти отримала квіти.

— Так, дякую. Це було зайвим, — коротко відповіла Кейт.

— Але ти їх прийняла й залишила.

— Квіти не винні, що ти козел, — різко відказала Кейт, розвернувшись до нього.

— Згоден, — Джейсон зітхнув. — І прошу вибачення за все.

— Я зрозуміла. Листівки були красномовні.

— То як? У мене є шанс на прощення?

— Я пробачила й відпустила.

— А шанс познайомитися заново? — обережно запитав він.

Кейт не встигла відповісти: до кухні вбіг Найл із коробкою торта:

— А ось і я! Приніс гостинця. Як це без нього на каву?

Кейт посміхнулася:

— Дякую, але не варто було.

— Тримай, господине, — Найл передав їй торт.

Джейсон виглядав злим — Найл перервав найважливіше.

Сара, почувши гомін, повернулася до кухні:

— О, у нас торт?

— А ти думала, куди я зник? — задоволено промовив Найл.

Сара пирхнула:

— я подумала ,що ти дивний.

Усі засміялися.

Кейт, за підтримки Сари, почала готувати каву й нарізати торт. Напруження поступово спало, хоча в повітрі залишався легкий відголосок незавершених розмов.

— Ну, нам, напевно, час їхати, — заявив Найл, підводячись. Його посмішка була легкою, але Джейсон усе ще не зводив очей із Кейт. Здавалося, він щось обдумував.

Нарешті Джейсон кивнув, жестом підтримуючи Найла:

— Так, напевно, пора. Але ми ще побачимось,так?— сказав він, дивлячись прямо на Кейт.

Дівчина пожала плечима,-як всесвіт вирішить.

Дівчата провели хлопців до дверей, подякували за гроші. Кейт попросила Найла передати матері подяку за дотримання всіх обіцянок.

Перед тим як піти, Джейсон раптом озвався:

— До речі, як у вас стосунки з вашим керівником? — його тон здавався невимушеним, але погляд видавав справжню зацікавленість.

— Хороші, — відповіла Кейт, трохи здивована запитанням. — Ми всі, можна сказати, як одна сім’я.

— Так, — підтвердила Сара. — Хоча Рональд іноді буває нестерпним, але ми працюємо разом давно, і між нами є довіра. А що?

Джейсон на секунду задумався, а потім обережно продовжив:

— Та так, нічого… Просто цікаво.

Кейт прищулила очі, глянувши на нього.

— Ні-ні, раз почав, то вже кажи, — твердо промовила вона.

Джейсон почухав потилицю, ніби зважуючи, чи варто говорити.

— Просто… Місіс Бертон не дуже довіряла передавати вам кошти через нього, — зізнався він. — Тому й питаю.

— Чому? — поцікавилася Сара, здивовано піднявши брови.

— Не знаю, — Джейсон знизав плечима. — Думав, можливо, ви щось знаєте.

Кейт перехрестила руки на грудях, уважно дивлячись на нього.

— Ми не помічали нічого дивного. Рональд завжди поводиться професійно.

— Ну, це добре, — відповів Джейсон, кивнувши, але його погляд затримався на Кейт трохи довше, ніж варто було б.

Хлопці попрощалися, і двері за ними зачинилися. Кейт залишилася на порозі, задумливо дивлячись у темряву, поки Сара не обірвала її думки своїм голосом.

Сара, повернувшись із кухні з конвертом у руках, хитро усміхнулася:

— Ну що, перерахуємо?

— О, так! Це гарна ідея! — зраділа Кейт, миттєво повертаючись до реальності.

Вони розкрили конверт і почали рахувати. Сара голосно вигукувала суми:

— Пʼятнадцять тисяч раз… пʼятнадцять тисяч два… тридцять тисяч, тридцять Кейт! — закричала вона від радості.

Схопивши подругу за руки, Сара підняла її з дивану, і вони почали стрибати, як діти, сміючись і обіймаючись. Настрибавшись і втомившись, обидві звалилися на диван, ледве переводячи подих.

— Хух, ну це було щось, — засміялася Сара, витираючи сльози від сміху.

Кейт теж усміхнулася, але раптом її вираз обличчя змінився.

— Зачекай, Сара, але ж Рональд казав, що має бути 20 тисяч, по 10 на кожну.

— Хм, — Сара нахмурилася, задумливо склавши руки на грудях. — До речі, ти права. Дивно…

Кейт присіла на стілець і обережно промовила:

— Цікаво, це нам дали більше, ніж планувалося, чи все ж таки мати Найла була права, що не довіряла Рональду, і він хотів нас трохи обвести?

Сара підняла брову, схрестивши руки.

— Ну, якщо чесно, я не здивуюся, якщо це другий варіант. Він і так постійно шукає, де щось урвати.

Кейт кивнула, замислившись:

— Хм, цікаво, цікаво. Але як би там не було… гроші у нас.

Дівчата ще раз перезирнулися і вибухнули сміхом, намагаючись розрядити напруженість.

— Мені, напевно, час повертатися до себе, — зітхнула Сара, вирівнюючи подих і кидаючи погляд на годинник. — Завтра знову рано вставати.

— Так, відпочинь як слід, — сказала Кейт, піднявшись і проводжаючи подругу до дверей. — Із цією роботою нам завжди потрібно бути на повній готовності.

— Це точно, — відповіла Сара, обійнявши її на прощання. — До завтра, Кейті.

— До завтра, Саро, — посміхнулася Кейт і зачинила двері.

Втома накотилася хвилею, але вона відчувала дивний спокій.

Прийнявши теплий душ, Кейт нарешті перевдягнулася в піжаму й лягла в ліжко. Усе, що сталося сьогодні, оберталося у її думках, але одна річ не давала їй спокою: погляд Джейсона, той короткий момент, коли в його очах з’явилося щось схоже на сум.

— Дивний день, — пробурмотіла вона, закутавшись у ковдру. Але її губи не могли не вигнутися в легку усмішку, перш ніж сон остаточно її зморив.