Глава 25

Поки Кейт отримувала черговий букет від Джейсона, сам він разом із Найлом вирушив на кухню в пошуках сніданку. На кухні панувала затишна атмосфера, аромат свіжозвареної кави та випічки, яку приготувала хатня робітниця -  місіс Лу.

“Спокійно й тепло, як у дитинстві в бабусі,” — подумав Джейсон і гірко посміхнувся. Щойно вони сіли за стіл, до приміщення увійшла мама Найла. Вона виглядала стривоженою, притискаючи телефон до вуха.

— Ні, ні, ні, Рональде, візьми ту бісову слухавку … — пробурмотіла вона сама до себе, але, побачивши хлопців, відразу оживилася.

— О, Джейсон, як добре, що ти тут! — радісно привіталася вона й підійшла ближче. — Мені потрібна твоя допомога.

— Добрий ранок, місіс Бертон, — привітно відповів Джейсон, поклавши чашку кави на стіл. — Що сталося?

— Скажи, ти вчора відвозив офіціанток після вечірки? Можеш пригадати адресу або хоча б щось про них? — запитала вона, вочевидь, сподіваючись на позитивну відповідь. — Я не можу додзвонитися до Рональда, а треба розрахуватися з дівчатами. Обіцяла їм виплатити сьогодні зарплату.

— Ох, мамо, яка ти в мене відповідальна, — усміхнувся Найл, злегка похитавши головою. — Все має бути вчасно, все як обіцяла.

— Ну звісно, — підтвердила місіс Бертон. — Можливо, дівчата вже чекають на ці гроші. А Рональд… він такий слизький тип. Боюся, що не всі гроші їм передасть.

— Так, я пам’ятаю адресу, — відповів Джейсон після короткої паузи.

— Тільки одну? — уточнила вона, поглядаючи на нього з легким занепокоєнням.

— Так, але вони подруги, залишилися ночувати одна в одної.

— Це чудово! Подруги точно одна одній усе передадуть. Хлопці, то ви могли б заїхати до них упродовж дня й відвезти кошти? — її погляд перемістився з Джейсона на Найла, ніби сподіваючись, що вони не відмовлять.

— Звичайно, — Джейсон оживився, ледве стримуючи свою радість. — Ми все зробимо.

Найл із посмішкою глянув на друга, явно помітивши його надмірний ентузіазм, але промовчав, лише кивнувши мамі.

— Ви найкращі! — зітхнула місіс Бертон із полегшенням. — І я спокійна, і дівчата будуть задоволені.

А Джейсон тим часом думав про те, що цей день може стати його шансом на нову спробу.

Кейт була налаштована провести цей недільний вихідний максимально ліниво: валятися в ліжку, читати книжку, пити каву або, можливо, подивитися серіальчик разом із Сарою. Сара, звісно, спочатку запропонувала прогулятися чи сходити в якусь кафешку, але Кейт вдалося переконати подругу залишитися вдома. У результаті вони домовилися провести день за переглядом серіалу.

Дівчата замовили піцу, дістали всі смаколики, що були в будинку, відкрили пляшку вина і зручно вмостилися в кімнаті. Їхнім вибором став серіал “Надприродне”, який обидві давно любили.

Сонце вже почало сідати, кидаючи теплі відблиски на стіни кімнати. На годиннику було близько 16:30, пляшка вина майже спорожніла, а піца залишалася тільки в спогадах. Дівчата, розслабившись, занурилися в сюжет серіалу, як раптом тишу порушив дзвінок у двері.

Кейт здивовано підняла голову, а Сара, злегка нахиливши келих, примружилася:

— Чекаєш когось?

— Ні. А ти?

Сара похитала головою:

— Ну, я точно ні. Може, кур’єр щось переплутав?

— Ох, не знаю. — Кейт неохоче підвелася з дивана. — Лише б це не було черговим сюрпризом…

Сара лише усміхнулася й підняла келих:

— А якщо й сюрприз, то цікаво, який цього разу.

Кейт, закотивши очі, попрямувала до дверей.

Відчинивши двері, Кейт завмерла. На порозі стояли Джейсон і Найл. Обидва виглядали трохи розгублено, переминаючись із ноги на ногу, ніби їм самим було незручно від свого раптового візиту.

Кейт мовчки дивилася на них, ошелешена. Її погляд ковзав від одного до іншого, намагаючись збагнути, чому вони тут.

Сара, помітивши реакцію подруги, підійшла до дверей і різко вигукнула:

— Ви що тут робите?!

— І вам привіт, — незворушно відповів Найл, усміхнувшись.

Джейсон здався трохи напруженим, але швидко перехопив ініціативу:

— Ми тут у справі… — він зробив паузу, поглянувши на Кейт. — Місіс Бертон попросила нас привезти вам оплату за роботу на вечірці.

— Справді? — підняла брову Сара, явно сумніваючись у їхніх словах. — І для цього потрібно аж двох?

— Ну, один би не впорався з таким відповідальним завданням, — жартівливо додав Найл.

Кейт зітхнула й відвела погляд:

— Гаразд, заходьте, не будете ж тут стояти.

Сара здивовано зиркнула на подругу, але промовчала. Вона лише відступила вбік, пропускаючи хлопців у квартиру.

— Ви справді привезли оплату? Чи це привід? — Кейт спробувала зберігати спокій, але її голос звучав трохи напружено.

— Мама попросила, а ми з радістю погодилися, — відповів Найл, усміхнувшись із певною нахабністю. — Завжди приємно побачити таких гарних дівчат.

Кейт раптом усвідомила, як вона виглядає: розпатлане волосся, червоні від вина щоки, піжамні штани й футболка без бюстгальтера. Її охопила легка паніка. Вона схрестила руки на грудях, намагаючись прикритися.

Сара, помітивши це, втрутилася:

— Ой, не підлизуйся, Найле. Кажіть уже, що вам потрібно. Або ви тут за кавою?

Найл удавано задумався:

— Ммм… якщо ти пропонуєш, ми б і не відмовилися.

— Мрій далі, — пирхнула Сара. — У нас тут своє свято: піца, серіал і пляшка вина. Це не кав’ярня.

— Шкода, — Найл удавано зітхнув. — Ми б чудово вписалися у вашу компанію. Правда ж, Джейсоне?

Джейсон мовчав, його погляд був прикутим до Кейт. Він помітив, як вона намагається сховатися за руками, і ледве стримував усмішку.

— Якщо ви дійсно привезли гроші, то залишайте їх і йдіть, — нарешті озвалась Кейт, зібравшись із силами. — У нас немає часу на компанії.

Проте, побачивши сум у погляді Джейсона, вона на мить запнулася. Щось у його виразі, схожому на бродячого кота, торкнулося її серця.

— Але… кавою можемо пригостити, — несподівано додала вона.