Глава 23

Джейсон не поїхав додому, він повернувся до Найла. Заїхавши на територію маєтку, побачив машину друга і зрозумів, що той вже повернувся. Світло пробивалося з кухні, тому Джейсон попрямував туди. Зайшовши в будинок, він побачив Найла за барною стійкою, де той якраз наливав собі шампанське.

— Не дали допити на вечірці? — посміхнувся Джейсон.

— Ага, — Найл кивнув, ледь стримуючи сміх. — Тобі налити?

— Давай. До речі, ти не проти, якщо залишусь у тебе? Не маю бажання сьогодні повертатись додому.

— Звісно, залишайся. — Найл дістав ще один келих і наповнив його для друга. — Як прокаталися? Вдалося поговорити з нею?

— Їхали в тиші, — з усмішкою згадав Джейсон. — Але концерт я отримав ще той, коли вони побачили, що саме я везтиму їх додому.

— О, боюся уявити! — Найл засміявся.

— А от поговорити нормально не вийшло. Але принаймні тепер я знаю, де вона живе, — Джейсон трохи хитро усміхнувся.

— Вона тебе настільки зацікавила, що ти вже й адресу запам’ятав? — Найл підняв брови.

— Не знаю, що зі мною, — зізнався Джейсон, хитаючи головою, — але так, мені це дуже важливо. — Що там по роботі до речі? Ця вечірка точно була того варта? Батькові вдалося переманити потрібних людей до нас?

— Ну що ж, якщо вже заговорили не про дівчат, а про справи, давай краще щось міцніше вип’ємо, — Найл дістав віскі і налив по склянці собі та другу.

— Сподіваюся, що так. Принаймні, він сказав, що є кілька зацікавлених, — Найл відпив зі свого келиха. — Сподіваюсь, ми не марно витратили час.

Хлопці просиділи так майже до світанку, розмовляючи про все на світі — від дівчат і до справ, як законних, так і не зовсім. Спогади про вечірку, майбутні плани та старі жарти змішувалися з димом цигарок і міцним запахом віскі, створюючи атмосферу тих рідкісних моментів, коли вони могли бути самими собою без жодних масок.

Джейсон, хоча й сміявся разом із другом, усе ж не міг повністю відігнати думки про Кейт. Її очі, сповнені страху і болю, не покидали його свідомості, мов привид.

Хлопець прокинувся від нестерпного головного болю, сухості в роті та палючого сонячного світла, що пробивалося крізь штори. Відкривши очі, він зрозумів, що знаходиться в гостьовій кімнаті будинку Найла. Події минулої ночі повільно поверталися до нього, мов уривки снів: розмови, сміх, віскі до світанку.

Намацавши на тумбочці телефон, він швидко поглянув на екран — годинник показував 11:30 ранку. Перше, що кинулося в очі, були повідомлення про успішні замовлення на доставку. Три різні доставки квітів на адресу Кейт.

“Чорт забирай…” — промайнуло в його голові, коли він усвідомив, що саме зробив. Туманні спогади про те, як він у запалі нічного натхнення замовляв квіти, почали вимальовуватись чіткіше. Однією рукою масажуючи скроні, Джейсон відкрив деталі замовлень: троянди, лілії та орхідеї — кожна з композицій була підібрана з особливим сенсом.

— Ну і що ти вчора влаштував, Джейсоне? — пробурмотів він сам до себе, кидаючи телефон на ліжко. Щось між розпачем і сміхом застигло на його обличчі. Він зовсім не був упевнений, що це гарна ідея, але відчуття, що втрачає щось важливе, не давало йому спокою.

Прокинувшись остаточно, він усвідомив, що квіти вже мають бути на шляху до Кейт, і тепер залишалося тільки сподіватися, що вона сприйме цей жест не як чергову гру, а як вибачення, яке він намагався донести.

— На скільки відсотків ця ідея була хороша, побачимо… — зітхнув Джейсон, підводячись із ліжка. Зненацька у дверях з’явився Найл із двома чашками кави.

— О, ти вже прокинувся! Як голова? — Найл посміхнувся, простягаючи йому чашку.

— Могло бути й гірше, — усміхнувся Джейсон, приймаючи каву. — Тільки от, здається, я трохи перегнув палицю з квітами.

— О, серйозно? — Найл підняв брови. — Скільки замовив?
— Три. І всі різні, — Джейсон криво усміхнувся.

— Три різні букети? Це навіть добре, — підморгнув він, зробивши ковток кави. — Можливо, так ти визначиш, які квіти їй більше до вподоби.

— Побачимо, — задумливо відповів Джейсон, дивлячись у вікно на яскравий ранок, що обіцяв новий день із новими викликами. Він кивнув, розправляючи плечі, ніби знявши з них частину тягаря. — Може, це не така вже й погана ідея. Хоча… — на мить він задумався. — А ти впевнений, що я замовив листівки разом із квітами? Бо якщо вони просто так приїдуть, вона й не зрозуміє, що то від мене.

Найл усміхнувся ще ширше, ніби знав щось, чого Джейсон не пам’ятав.

— Так, замовляв, друже, — підтвердив він. — І, якщо я не помиляюся, всі з дуже щирими вибаченнями.

— Добре, тоді триматимемо кулаки, щоб це спрацювало, — сказав Джейсон, розслаблено відкинувшись на спинку стільця. — Дякую, що підтримуєш мене, друже.

— Завжди радий допомогти, — посміхнувся Найл. —Тепер залишилося тільки чекати, як вона відреагує на твій сюрприз. І, між іншим, хочу бачити твоє обличчя, коли вона відправить тобі відповідь.

— О, я вже цього боюся, — Джейсон усміхнувся, але в його очах промайнуло щось на кшталт надії.