Глава 22

Кейт стояла на кухні, опираючись спиною на холодний холодильник, її дихання було частим і уривчастим, ніби після марафону. Вона лише почула, як двері зачинилися за Джейсоном, і світ на мить ніби застиг. В голові вихором кружляли думки, немов уламки розбитого скла, що боляче врізалися в її свідомість. Вона відчувала, як хвиля непорозуміння та розгубленості захоплює її, змушуючи ставити питання, на які не мала відповідей.

«Чому? Чому я дозволила йому підійти так близько?» — ці запитання невпинно лунали в її свідомості, зливаючись у єдину болісну думку. Вона не могла зрозуміти, що сталося з її тілом, чому воно не зреагувало, як завжди. Кожен чоловічий дотик раніше був для неї як опік, викликав паніку і страх, змушував тіло стискатися в напружений клубок, готовий до втечі. Але сьогодні, коли Джейсон торкнувся її, вона не відчула звичного холоду страху.

Навпаки, його дотики здавалися теплими, навіть приємними, і це бентежило її ще більше. “Це просто втома”, — переконувала себе Кейт, намагаючись знайти раціональне пояснення своїм відчуттям. Але десь глибоко всередині вона знала, що це неправда.

Провівши руками по обличчю, Кейт намагалася прогнати настирливі думки, але вони вперто поверталися. “Як він зміг це зробити? Як йому вдалося прорватися крізь ту стіну, яку я будувала роками?” Її тіло зрадило її, відгукнувшись на його близькість, і це лякало її більше, ніж будь-які інші емоції. Вона була впевнена, що зможе контролювати ситуацію, що ніхто більше не зможе підступити до неї настільки близько.

Відчуття вразливості та беззахисності змусило її серце прискорено битися. Тепер вона почувалася оголеною перед новими емоціями, які пробудив у ній цей зухвалий, самовпевнений хлопець із зеленими очима. Вона не могла зрозуміти, що лякає її більше — те, що вона не втекла, коли Джейсон наблизився, чи те, що їй сподобалося його тепло.

Пізніше вона пройшла до кімнати, де спала її подруга, переконалася, що все гаразд, і попрямувала до своєї спальні. Сил не залишилося ні на душ, ні на вечірню рутину. Все, на що вона спромоглася, — це переодягтися в піжаму та лягти в ліжко. Обхопивши коліна, вона притиснула їх до грудей і спробувала переконати себе: “Це просто гра, чергова його маніпуляція”, — намагаючись заглушити внутрішній голос, який шепотів, що в його очах вона бачила щось справжнє, щось більше, ніж просто бажання виграти спір.

Кейт повторювала собі, що це була їхня остання зустріч, але всередині залишалося те невловиме бажання побачити його знову. Її думки змішувалися, перетворюючись на безладний потік, і врешті-решт вона заснула, тримаючись за ниточку власних заперечень, що швидко розчинялися в нічній темряві.