Глава 21

Джейсон вийшов із квартири, різко зачинивши двері за собою, і на мить застиг у темному коридорі. Його серце шалено калатало, наче барабан, а груди стискалися від напруги, що проникала в кожну клітину тіла. Він завжди був упевнений у собі, звик контролювати ситуацію. Але зараз, стоячи в холодному під’їзді, відчував себе безпорадним, наче хлопчисько, якого щойно відштовхнули.

Повільно спускаючись сходами, він не міг зрозуміти, що щойно сталося. Її очі, наповнені страхом, голос, що тремтів, коли вона відступала від нього, ніби він становив загрозу, — усе це його глибоко ранило. Що він зробив не так? Він лише намагався вибачитися, показати, що не хоче їй зла, але кожне його слово, здається, лише посилювало її страх. Джейсон зціпив зуби, намагаючись придушити хвилю гніву — на самого себе. “Ти ж справді повівся як ідіот, — дорікав він собі.

Він сів у машину, і вперше за довгий час його думки вирували, змішуючись у хаотичний вир, що не давав спокою. “Чому вона так відреагувала? Що я зробив? Невже я настільки налякав її?” — він питав себе знову і знову, але відповіді не знаходив. Він згадав, як Кейт відступала, коли він намагався наблизитися, і цей спогад викликав у ньому суміш люті на себе і глибокого жалю. Можливо, щось із її минулого змусило її так поводитися? Щось, що перетворило її на людину, яка тримає всіх на відстані? “Я мушу зрозуміти її, — думав Джейсон, стискаючи кулаки до побіління пальців. — Мушу дізнатися, що трапилося з нею, чому вона так реагує на мене”.

Йому ніколи не доводилося стикатися з таким страхом у жіночих очах. Він звик бачити в них захоплення, інтерес, навіть грайливий виклик, але не цей панічний жах, що прочитав у погляді Кейт. “Може, це я? Може, я справді настільки лякаю її?” — думка про це була для нього нестерпною.

“Чорт забирай, — прошепотів він, ударивши кулаком по керму. — Чому я не можу викинути її з голови?” Її образ, її очі, сповнені болю і страху, не відпускали його, не давали спокою. Він не хотів, щоб їхня історія закінчилася так. Він хотів більше. Хотів зрозуміти її, допомогти їй відкритися, захистити її від усього, що змушувало її страждати. Але тепер він не знав, як це зробити.

Залишившись наодинці зі своїми думками, Джейсон відчував, як у ньому закипає суміш рішучості й відчаю. Він не міг просто піти й забути про неї, залишити все, як є. Вона змусила його відчути справжнє бажання — не просто володіти, а захищати, підтримувати, бути поруч. Навіть якщо для цього доведеться зруйнувати стіни, які вона звела навколо свого серця.

“Ми ще зустрінемось, Кейт. Ти не позбудешся мене так легко,” — подумав він, заводячи двигун і вирушаючи в ніч. Він був рішуче налаштований знайти шлях до її серця, навіть якщо це виявиться складнішим, ніж він собі уявляв.