Глава 19

Вона відчинила передні дверцята, сіла і привіталася з водієм. Як тільки вона подивилася на водія, її обличчя сповнилося жахом.— Ти?! — закричала Кейт, відсахнувшись від нього, наче побачила привид. — Що, чорт забирай, ти тут робиш?!

На місці водія сидів Джейсон, який, здавалося, навіть не здивувався її реакції, а навпаки, лише злегка посміхнувся, не випускаючи керма.

— Це що, якийсь жарт?! — втрутилася Сара, нахилившись уперед із заднього сидіння. — Як ти взагалі сюди потрапив? Ти ж мав сьогодні розважати себе, а не нас!

— О, яка тепла зустріч, — промовив він спокійно. — Мене попросили вас підвезти.

— Ну, звісно ж, — не вгавала Сара. — Ти, мабуть, тільки цього й чекав, щоб дівчат поночі катати! Не так уже й багато варіантів, так?

— Дівчата, заспокойтеся, — Джейсон намагався говорити м’яким голосом. — Я тут за проханням мами Найла, а їй я не можу відмовити. Всі інші водії зайняті, тож довелося самому.

— Таке тобі, мабуть, дуже подобається, еге ж? — процідила крізь зуби Кейт, нервово стискаючи ручку дверцят.

— Ой, та припиніть, — кинув Джейсон. — Я просто хочу вас безпечно доставити додому.

— А тепер ти добренький хлопчик, так? — з сарказмом кинула Сара. — Ще скажи, що робиш це від чистого серця!

Хлопець не витримав і закотив очі.

— Я не поїду з тобою нікуди. — Кейт спробувала відкрити двері, але ті були замкнені.

— Що ти робиш?! Відкрий двері! — Кейт почала панікувати, намагаючись вибратися. — Випусти нас, і я викличу таксі!

— Тільки спробуй, — огризнувся він, але стримався, пом’якшуючи голос. — Послухай, таксі вже пізно, і це небезпечно. Ти ж не знаєш, на кого натрапиш у цій глушині.

— Ну звісно, ти ж герой ночі, — буркнула Сара.

— А на тебе потрапляти в цій глушині дуже безпечно?  Кейт не вгамовувалася. Тобі, мабуть, тільки радість бачити, як я тут б’юся в істериці!

— Ти серйозно вважаєш, що я отримую задоволення від цього? Я лише намагаюся допомогти. — Джейсон на мить обернувся до Кейт, глянувши їй в очі, і все навколо ніби зникло. Гучні звуки двигуна, шелест шин по асфальту, навіть обурений шепіт Сари — усе стихло, ніби хтось вимкнув звук у цьому фільмі. У машині залишилися лише вони двоє — він і Кейт. Її великі очі, широко розкриті від страху, пронизали його, і в цей момент Джейсон відчув, як у грудях щось зламалося. Він побачив у її погляді недовіру, тривогу, і це наче кинуло його в крижану воду.

“Що я наробив?” — подумки запитав він себе, серце стислося від жалю. Він розумів, що саме його дії призвели до цього жаху в її очах. Думка про те, що ця дівчина, яку він вважав простою мішенню для чергового жарту, тепер боїться його, розривала його зсередини.

Він зібрав усю свою волю, щоб здаватися спокійним, хоча всередині все палахкотіло. Обережно, ніби боявся злякати маленьке поранене пташеня, він простягнув руку до її долоні. Його дотик був легким, майже невідчутним. Кейт здригнулася, але не відштовхнула його.

— Кейт, — промовив він тихо, майже пошепки, намагаючись вкласти у свої слова все тепло, на яке був здатний. — Прошу тебе, послухай мене. Я знаю, що зараз ти зневажаєш ,ненавидиш мене та можливо боїшся, і це моя провина. Але я запевняю, що з вами нічого не станеться, — він ковтнув, відчуваючи, як голос зрадницьки тремтить, — ти в безпеці. Я просто хочу довезти вас додому, і все. Ніяких ігор, ніяких жартів.

Кейт продовжувала дивитися на нього з недовірою, але в її погляді вже не було того крижаного страху. Лише сумніви й біль, які пронизували Джейсона до самих кісток.

— Знаю, я не заслужив твого довір’я, — він знову обережно стиснув її руку, відчуваючи, як вона ледь помітно тремтить. — Але я прошу тебе, дай мені цей шанс. Я не хочу, щоб ти боялася. Ні мене, ні будь-кого іншого.

Кейт глибоко вдихнула, все ще тремтячи від хвилювання. Але його спокійний голос змусив її трохи розслабитися.

Сара спостерігала за цим невимушеним, але водночас напруженим моментом, сидячи на задньому сидінні машини. Спочатку її переповнював гнів: “Як він посмів? І як сміє так спокійно на нас дивитися після всього?” Але тепер, дивлячись на те, що відбувалося між ним і Кейт, вона відчувала дивне хвилювання, змішане з цікавістю.

Сара помітила, як Джейсон обережно простягнув руку до Кейт, його погляд — такий незвично м’який і ніжний, що навіть її, завжди скептично налаштовану, це трохи зачепило. У цей момент між ними ніби відбулася якась невидима розмова, яку вона не могла зрозуміти. “Що, чорт забирай, тут коїться?” — подумала вона, зморщивши лоба. Її подруга завжди була тією, хто тримав дистанцію і ніколи не дозволяв собі слабкості перед чоловіками, особливо їхніх дотиків.

Але зараз… щось змінилося. Вона бачила, як очі Кейт на мить стали м’якшими, хоча та намагалася приховати це. Джейсон і Кейт дивилися одне одному в очі так, наче весь світ перестав існувати, наче їх тут було лише двоє, а не троє.

“Може, я просто втомлена і в мене галюцинації,” — подумала Сара, піднімаючи одну брову. Але коли вона помітила, як Джейсон майже несвідомо посміхнувся, тримаючи її подругу за руку, Сара не змогла стримати хитрої усмішки, що з’явилася на її вустах. “Може, йому справді подобається моя подруга?”

Її думки заплуталися в здогадах, але вона вирішила залишити це питання на потім. “Щось тут відбувається… і мені це цікаво,” — подумала вона, знову поглянувши на Кейт, яка тепер виглядала розгубленою, але вже не такою наляканою. Сара знала свою подругу занадто добре, щоб не помітити цю тонку зміну в її поведінці.

“Ну що, Кейт, здається, у тебе з’явився неочікуваний шанувальник,” — подумала вона, ховаючи усмішку за долонею, щоб Джейсон і Кейт цього не помітили.

Вона м’яко потягнулася на сидінні, все ще відчуваючи втому після довгого вечора, але тепер трохи веселіша, з інтригою в очах. Ледь пом’якшившись, звернулася до подруги:

— Кейт, прошу, давай поїдемо. Я так втомилася і просто хочу додому. І Камалія захвилюється, що ми так довго тут стоїмо. Поїхали вже, а?