Глава 18

Найл знайшов Джейсона в тій самій кімнаті, де той мав чекати на дівчину. Джейсон сидів у темряві на кріслі, вдивляючись в одну точку. Єдине світло, яке падало на його обличчя, лилося з вулиці.

— Гей, друже, що з тобою? Куди ти пропав? — запитав Найл, входячи до кімнати.

— Я налякав її, Найле! Я перегнув палицю. Мене так затягнув азарт, що я навіть не розумів, що роблю, — відповів Джейсон, підводячи погляд на друга. В його очах читалося глибоке розчарування в собі.

— Гей, ану зберись! Де той Джейсон, якого я знаю? Де той Джейсон, який ніколи не здається? — підбадьорив його Найл, дружньо посміхаючись, хоч у глибині душі відчував занепокоєння, бо такого свого друга він ще ніколи не бачив. — Вставай, у тебе ще буде можливість усе виправити.

— Вона знає, — промовив Джейсон глухим голосом.

— Хто знає? Що знає? — здивовано перепитав Найл.

— Кейт дізналася про наше парі. Мабуть, почула, коли я тобі пропонував угоду. Вона більше не захоче навіть бачити мене, не те що чути, — Джейсон опустив голову, уникаючи погляду Найла.
— Хм, ну, а в неї не буде вибору, — заперечив Найл, упевнено дивлячись на друга. Він потягнув його за плече, піднімаючи з крісла. — Вставай, пішли!

— Що? Куди ти мене ведеш? Можна я залишуся у вас? Обіцяю не заважати.

— Залишайся скільки хочеш і коли хочеш, але не сьогодні, — відказав Найл.

— Чому це? — Джейсон зупинився, здивовано подивившись на нього.

— Тому що мама щойно попросила нас розвезти дівчат додому, — Найл хитро посміхнувся. — Я, як справжній друг, відвезу дівчат з кухні, а тобі залишаю офіціанток.

Джейсон миттєво змінився в обличчі, на ньому заграла усмішка:

— Ти це зараз серйозно?

— Авжеж, — засміявся Найл. — Це твій шанс виправити свою помилку.

Обидва хлопці, помітно підняті настрійом, пішли вниз, щоб зустріти дівчат.

— Ну що, дівчата, готові їхати додому? — весело запитав Найл, заходячи на кухню.

Дві дівчини, які працювали весь вечір на кухні, підняли голови, посміхаючись. Одна з них, витираючи руки рушником, відповіла:

— Так, містере Бертоне, вже з радістю.

— Та скільки разів я вас просив без цієї формальності? — усміхнувся Найл, махнувши рукою. — Просто Найл, добре?

Він повернувся до Сари та Кейт, які ще домивали бокали.

— До речі, я Найл, син господині цієї вечірки, — додав він, простягаючи руку для привітання.

Сара, не відриваючись від роботи, лише мимоволі кинула на нього погляд.

— Так, ми вже зрозуміли, — сухо відповіла вона. — Вибачте, у нас руки в піні.

Найл усміхнувся на її прямоту і, відступивши на крок, жартівливо промовив:

— Ви завжди такі суворі, чи це просто втома? Сподіваюся, це не особисте.

Сара закотила очі, обертаючись до Кейт, яка ледве стримала усмішку.

— Добре, — сказав Найл, обвівши поглядом усіх присутніх. — Якщо ви готові, ходімо до машини. Сьогодні моя місія — доправити вас додому в цілості й безпеці.

Дівчата з кухні полегшено зітхнули, швидко зібрали свої речі і, посміхаючись, вийшли слідом за ним.

Проводжаючи їх до виходу, Найл зупинився біля матері, яка прощалася з останніми гостями.

— Мамо, я відвезу цих дівчат, — коротко повідомив він. — Ті, що залишилися, закінчують роботу. Їх забере Джейсон.

Камелія вдячно кивнула, її обличчя осяяла ніжна усмішка.

— Дякую, Найле, — сказала вона теплим голосом. — Ти мій справжній рятівник.

Найл лише підморгнув їй у відповідь і, проводячи дівчат до машини, зник у прохолоді ночі, залишивши позаду метушню вечірки.

Кейт і Сара завершили роботу, і Камелія подякувала їм за старання.

— Дякую, дівчата, ви сьогодні чудово впоралися, — сказала вона тепло. — Щодо оплати, завтра все буде готово. Або через Рональда, або вам особисто. А зараз ваша машина вже чекає на подвір’ї.

— Дякуємо, Камеліє, — відповіла Сара, і дівчата попрямували до виходу.

На вулиці вже було темно, водій завів машину, терпляче чекаючи, поки вони сядуть. Сара, відчуваючи сильну втому, попросила Кейт:

— Слухай, я зараз просто звалюся. Сядь попереду, гаразд? Я ззаду приляжу, якщо ти не проти.

— Звісно, без проблем, — погодилася Кейт.