Глава 17

Власниця дому, елегантна та усміхнена, проводжала останніх гостей, дякуючи за присутність і бажаючи їм гарної ночі. Тим часом дівчата, які працювали на заході, вже майже закінчили прибирати у залі. Посуд був складений, столики очищені, і залишилося лише зняти кілька серветок зі стільців.

Камалія швидко окинула залу поглядом, впевнившись, що все йде за планом. Але коли гості почали виходити, її раптом охопило занепокоєння: вона пригадала, що всі їхні водії вже зайняті — розвозять гостей, яких не було кому забрати. Вона ж пообіцяла дівчатам, що подбає про їхню безпеку і знайде транспорт, щоб доправити їх додому. Тепер, оцінюючи ситуацію, зрозуміла, що залишилася без запасного варіанту.

Зробивши кілька кроків назад, Камелія замислилася. Викликати таксі для дівчат? Ні, вона не могла цього дозволити, особливо так пізно вночі і ситуації могли бути непередбачуваними. Вона просто не могла ризикувати їхньою безпекою.

Трохи розгублена, вона вирішила звернутися по допомогу до сина. Камалія поспішила через залу, сподіваючись, що Найл ще не встиг піти. Його допомога зараз була життєво необхідною. Пробираючись повз персонал і залишки гостей, вона нарешті помітила його у кутку біля бару.

— Найле! — покликала вона, намагаючись приховати паніку в голосі.

Найл повернувся, піднявши брову у здивуванні, побачивши її у такому стані.

— Що сталося, мамо? — запитав він, миттєво змінивши свою розслаблену позу на більш серйозну.

— Мені потрібна твоя допомога, — швидко промовила вона. — Всі наші водії зараз розвозять гостей, а я обіцяла дівчатам, що вони безпечно доберуться додому. Чи не міг би ти з Джейсоном взяти на себе цю задачу?

— Звісно, мамо, не хвилюйся, ми про все подбаємо, — запевнив Найл. — Скільки їх?

— Четверо: дві з кухні та дві із зали, — відповіла Камелія, зітхнувши з полегшенням. — Я їм уже сказала, що їх відвезуть. Дуже дякую, синочку. А де, до речі, Джейсон? Я думала, що ви двоє поїдете разом, бо дівчатам потрібно в різні кінці міста.

— Він відійшов, але ти головне не хвилюйся, я його знайду й повідомлю. Ми відвеземо дівчат, а якщо раптом не встигнемо, спочатку відвезу тих, хто вже завершив роботу, а потім повернуся за іншими. Головне, будь спокійна, з ними все буде добре, — Найл щиро усміхнувся матері.

Камалія ніжно посміхнулась і ще раз подякувала синові.

— Ох, мій золотий хлопчику, як я вдячна за те, що маю на кого покластися, особливо у такій несподіваній ситуації, — промовила вона, розвернувшись, щоб продовжити проводжати гостей.

А Найл тим часом пішов шукати друга, який так і не повернувся з другого поверху після свого плану «зустрічі» з Кейт.