Глава 16

Кейт швидко забігла до туалету, щоб оговтатися від того, що щойно сталося. Її серце шалено калатало, руки тремтіли, ніби після сильного шоку. Вона намагалася глибоко дихати, щоб заспокоїтись. Подивившись у дзеркало, побачила власне відображення: розтріпане волосся, палаючі очі, але вже без страху.

Легенька посмішка торкнулася її губ.

— Так тримати, дівчинко, — тихо промовила вона до себе. — Ти молодець. Дала йому відсіч і висказала все, що думала. Ніхто більше тебе не образить.

Її голос звучав упевнено, і з кожним словом вона відчувала, як повертається контроль над собою. Це була маленька перемога, але така важлива для неї в цей момент.

Кейт повільно вдихнула, намагаючись зібратися з думками, і повернулася до зали. Трохи заспокоївшись, вона продовжила обслуговувати гостей.

Вона зловила себе на думці, що більше не відчуває на собі погляд Джейсона. Він зовсім зник з її поля зору. Здається, він так і не повернувся з другого поверху, і це викликало у неї полегшення, хоча вона й не могла зрозуміти, чому.

На годиннику було пів на дванадцяту, і дівчина втомлено, зі злістю подумала: “А чи не пора вже цим гостям розходитися по домівках?”

Кейт на мить завмерла, коли побачила Камалію, яка наближалася до неї через залу. Її впевнений, рішучий крок і вираз обличчя свідчили про рішучість.

— Кейт, як усе пройшло? — запитала вона, нахилившись ближче, щоб не привертати уваги інших гостей. — Гостю краще?

Кейт швидко кивнула, намагаючись приховати сліди хвилювання, що могли б видати її нервозність.

— Так, усе добре, — коротко відповіла вона, опустивши очі. — Він прийняв ліки й сказав, що трохи перебрав, але вже почувається краще.

Камелія видихнула з полегшенням і поблажливо усміхнулася.

— Чудово. Слухай, вечірка вже майже закінчується, — сказала вона, оглядаючи залу, де гості вже почали збиратися, готуючись до виходу. — За кілька хвилин можна буде збирати посуд і все прибирати. Ще трохи, і ваша робота на сьогодні завершиться.

Кейт лише кивнула у відповідь, вдячна за можливість скоро піти додому.

— І не хвилюйся, — додала Камалія, стишуючи голос. — Я вже домовилася з нашими водіями. Хтось із них підвезе вас та дівчат із кухні додому, щоб ви не переймалися.

— Дякую, місіс Бертон, — тихо промовила Кейт. Їй було приємно, що про них подбали, особливо після такого напруженого вечора.

Камалія ще раз кивнула і поспішила далі. Кейт на мить затрималася, вдихаючи повітря і намагаючись зібратися з думками. Усе, що сталося на другому поверсі, все ще гуло в її голові, але зараз їй потрібно було зосередитися на роботі.