Глава 14

Кейт стояла за барною стійкою, коли до неї підійшла господиня вечора, пані Бертон

— Мила, мені дуже потрібна твоя допомога, — почала вона лагідним, але наполегливим тоном. — Один із гостей відчув себе зле. Не могла б ти віднести йому води та ліків? Це на другому поверсі, в кімнаті біля бібліотеки.

Кейт хотіла відмовитися — тривога спалахнула всередині неї. Їй зовсім не хотілося покидати людне місце.

— Можливо, Сара впорається з цим краще? — запропонувала Кейт, намагаючись знайти відмовку.

— Сарі я вже доручила інше завдання на кухні, — м’яко посміхнулася пані Вільямс. — Не хвилюйся, дорогенька, ти не заблукаєш. Це простіше, ніж здається.

— Звісно, пані Бертон, — неохоче відповіла Кейт, взяла піднос із водою та ліками і рушила до сходів.

Кейт підіймалася сходами, намагаючись заспокоїти себе. “Це, мабуть, просто моя уява,” — подумала вона, намагаючись відкинути тривожні думки.

Дійшовши до зазначеної кімнати, вона обережно відчинила двері. Всередині панувала темрява. Кейт ступила кілька кроків уперед, вдивляючись у пітьму, намагаючись зрозуміти, чи справді комусь потрібна допомога.

— Агов, тут хтось є? Кому потрібна була допомога? — голосно покликала вона. У відповідь — лише тиша.

Раптом двері за нею грюкнули. Кейт різко обернулася, серце закалатало в грудях. У темряві вона помітила нечітку фігуру, яка поворухнулася, і за мить кімнату залило світло. Перед нею стояв Джейсон із тією ж самовпевненою посмішкою, що вона вже бачила раніше.