Глава 8

Годинник показував 21:00, і атмосфера вечірки змінювалась на більш розслаблену. Гості, які спершу трималися офіційно, тепер спілкувалися вільніше — то знайомлячись, то вітаючись із уже знайомими. Дівчата відчували себе комфортніше, адже до них ставилися з привітністю, хоча зовнішній вигляд гостей і натякав на певну суворість. Кейт, трохи заспокоївшись, навіть зловила себе на думці, що даремно хвилювалася про можливі неприємності.

   Джейсон

Ми з Найлом сиділи на дивані в кінці одного з залів, спостерігаючи за людьми. Я відчував легке роздратування — такі вечірки мене мало цікавлять, але з поваги до матері друга я все ж прийшов. Ми жартували, сміялися, обмінювалися дотепами про “прекрасне товариство”, доки Найл не перевів тему на офіціанток.

— Ну що, Джей, як тобі нові офіціантки? Вибрав когось? — блондин усміхнувся, озираючись навколо. — Доволі симпатичні, треба сказати. Давно тут не було таких “вишеньок” серед персоналу.

— О, Найле, вони не просто симпатичні, — відповів я, киваючи в бік однієї з дівчат.

Найл, піднімаючи келих і підморгуючи, продовжив:

— А та брюнетка з хвостиком? Бачив?

Ха, чи бачив я? Я давно спостерігав за нею.

— Та, що з темним волоссям? Так, ну… прямо… — я зробив паузу, усміхаючись. — Горда така, незворушна. Хоча блондиночка теж нічого, і, здається, на вигляд не проти трохи повеселитися. Дай вгадаю, ти б уже піднімав її на другий поверх?

Найл засміявся, хитаючи головою:

— Може, і не тільки на другий… Як думаєш, з ким із них було б цікавіше?

Я кинув на нього багатозначний погляд:

— Брюнетка. Вона така… наче її важко буде підкорити. Це навіть збуджує. Зазвичай не доводиться докладати зусиль.

Блондин посміхнувся, подражнюючи мене:

— Здається, їй якраз на тебе байдуже. Вона навіть не поглянула в твій бік жодного разу.

Я прищурився, напівжартома, напівсерйозно:

— Побачимо, — кинув я з викликом, намагаючись не здавати позицій. — Вона ще не бачила мого найкращого боку. П’ять хвилин — і вона не зможе від мене відірватися.

Найл підсміювався, хитро підморгуючи:

— П’ять хвилин? Та я б поставив, що їй треба всі десять, щоб хоча б зацікавитися тобою. Тільки подивися на неї — сидить, зосереджена на роботі, наче їй тут більше нічого не потрібно.

Я всміхнувся, нахиляючись до друга:

— Знаєш, навіть цікаво, що в неї всередині. Можливо, за цією холодною маскою ховається неабиякий вулкан. І як тільки він прорветься…

Найл, з хитрим виразом:

— Що ж, якщо ти такий впевнений, ставлю тобі випивку, якщо вона взагалі помітить тебе.

— Не тільки помітить, а й приєднається до мене нагорі до кінця вечора, — впевнено відповів я, піднімаючи келих. — Спостерігай і вчися, як це робиться.