Увага до калфи

Кадер пішла далі по коридору, а Ягмур Хатун розридалася. Вона сіла на почіпки , тримаючись за вухо і плакала над своєю сережкою . Мелек підлетіла до фаворитки, підняла прикрасу і допомогла дівчині піднятися :

• Вставай, Ягмур ,  піднімися. Потрібно прикласти щось холодне,минулося. Не ридай, бо ще хтось побачить. Підемо приведемо тебе до ладу . Я тебе шукала щоб сказати,що завтра буде кравчиня – подумай що б ти хотіла. Ти єдина фаворитка, тож і виглядати маєш відповідно. Давай, хатун,припини сльози.

Раптом біля них пробіг Алі Паша. Він кинув косий погляд на калфу та Ягмур :

• Що тут сталося, калфа? Що за галас?
• Паша..- Мелек опустилв голову – Паша, все добре. Просто султана…була розлючена.- вона ризикнула підняти голову і глянути на Алі.

Алі був явно зовсім без настрою, але Мелек вже не вперше зловила себе на думці, що він і справді дуже гарний чоловік. І його очі – біля зіниці рудуваті, далі світло-зелені. Відбивали світло у дуже цікавий спосіб – від цих очей було важко відірватися. Але Мелек відірвалась, бо їй навіть і думати про таке сором.

• Роби що повинна, калфо. Я потім до тебе ще прийду. Ягмур Хатун, він імені нашої родини , я за усе прошу в тебе пробачення.  – Паша пішов далі , тільки вже іще швидше.

Мелек привела Ягмур в її кімнату, де засідала Софія Хатун. Дівчина значно посвіжіла і ожила на службі у Міхрішах.

• Софія, іди до Чілека аги. Скажи щоб дав чогось холодного і принеси сюди.

Софія піднялася:

• Навіщо це?
• Софія,багато запитань. – кинула через плече Мелек – Рухайся.
• Мелек,не треба,мені вже не болить. – замахала головою Ягмур.

Мелек зробила вигляд , що не почула її і кивнула Софії,щоб та ішла. Софія ,щойно вийшла з кімнати,прошипіла – коли вже їй будуть прислуговувати?

*

Міхрішах Султан снідала на терасі. Цього разу до сніданку з нею долучився її син,султанзаде Метін. На дворі був кінець весни,терасу огортало приємне тепле повітря,легенький вітерець зачіпав біляве волосся султани , дбайливо вкладене її вірними служницями.

• Взяла собі нову служницю. Софія звати.
• І як вона?
• Ти знаєш синку, поки доволі непогано. Вона працювала на кухні,та я вирішила,що їй там нема чого пропадати – вона і статна і розумна Хатун. Чужинка з Белграду. Побачимо як буде далі – можливо вона ще не раз мені стане у пригоді.- султана випила ковток кави і посміхнулася. – Метіне, втім мені пора діяти значно активніше. Скоро похід. Я покликала калфу,маю до неї справу.

При слові «калфа» , щоки Метіна стали вишневими,тому він опустив голову ,аби матір не побачила цього.

• Вже відомо,хто буде замість султана на час його відсутності? – запитав він матір.
• Султан ще вирішує. Знаю,що він думав про тебе – та я проти. Та і ти проти. – вона відвела погляд. – Аяз Паша потрібен буде в поході. Алі як відповідальний за флот теж. Я чула що є один паша,він відповідає за зібр податків,проте він зовсім нещодавно в Дивані. Юсуф паша. Хоче залишатися в столиці. Та це вже як племінник вирішить. Ти що , передумав,сину?
• Ні, державні справи це не моє,мамо. Я не бачу в цьому нічого для себе цікавого.
• До речі,про цікаве. Я поговорю з Аязом Пашею,нехай він підбере тобі варіанти дружин – можливо це буде якась іноземка. Це буде чудова угода для імперії.
• Он як..мамо,я не бажаю такого для себе.
• Метін. – Міхрішах серйозно поглянула на сина – коли я одружувалася з твоїм батьком, бейлербеєм Анатолії, я не любила його. І не хотіла цього шлюбу. Але ми прожили хороші  15 років – без чвар і ганьби,в нас є син. Ми розуміли роль один одного. В нас була злагода . Я того і тобі бажаю.

На терасу зайшла Софія Хатун і принесла десерт. На ній була персикова сукня з квітковим мереживом. Волосся зібране на потилиці частково. Хатун посміхалася.

• Там прийшла Мелек калфа ,султано. Кликати?
• Клич,я її просила зайти. – Міхрішах кинула в ріт шматочок лимонного лукуму і глянула на свого сина. Той нетерпляче прикипів поглядом до дверей на терасу. На Софію навіть і не глянув .

Мелек калфа була не в настрої,замислена. Проте намагалася вигляду не подати, була привітна і всміхалася :

• Султано, Султанзаде. Ви мене кликали?
• Так , Мелек. Як там поживає Ягмур Хатун? Як часто вона ходить до володаря?
• Султано,володар хоче бачити цю хатун доволі часто. По 4-5 разів на тижні я її готую і вона іде до повелителя.
• Це добре. Але вона досі не вагітна. А це не є добре. Вона вже два місяці його єдина фаворитка – а це означає лише одне. Потрібно щоб вона не була єдиною. Виберіть з Еміне ще якусь дівчину і відправте її султану.
• Але він..
• Є дні,коли він не кличе Ягмур – ти сама це зауважила. І нікого в себе не приймає. Так не має бути. Навіщо інакше тут ви всі і гарем ? Імперії потрібні нащадки. Шукайте гарну дівчину і готуйте.
• Як накажете,султано. – Мелек вклонилася і почала відходити назад.
• Мелек, зажди мене! – вигукнув султанзаде. – Підемо удвох в гарем, я хочу сьогодні відвідати урок музики.

Міхрішах різанула його поглядом, та Метін вклонився матері і пішов вслід за калфою.

• Софія, в мене для тебе також завдання є.  Ми з султаном поїдемо в старий палац через тиждень.  Мені потрібна там буде помічниця – я беру тебе з собою.
• А що там в старому палаці?- запитала Софія.
• Султан поїде на полювання, а в мене там є свої справи – хочу забрати звідти деякі речі.
• Дякую вам,султано. Мені буде дуже цікаво поїхати з вами. Супроводжувати вас честь.
• І візьми цю сукню – ну дуже тобі личить. – Міхрішах взяла ще лукуму. Потрібно щось робити з Метіном, що за увага до калфи?