Я чув, що ти сказала

Мелек закрила двері пральні  - дякуючи Богу,що в такий час доби тут пусто. Вона ще встигла почути останню репліку Паші і Султани і в голові промайнула думка – дурна Мелек,через свою цікавість заледве не поплатилася ! Проте,що це таке Паша говорить із заміжньою султаною,про вірного слугу, про завдання якісь,листи – тут точно нечисті справи. Треба щось робити,розповісти комусь,але кому? А що як не повірять і зітнуть голову за наклеп на єдину султанову сестру ? А з іншого боку,а що як вона промовчить і станеться щось жахливе? Кадер же не могла замислити нічого доброго,це точно. Така уже вона.

Потрібно зібрати побільше доказів. А це означає,що потрібно буде вночі прокрастися в сад магнолій і підслухати ще щось. Можна звісно і попастися. Але якщо вивідати вдасться щось направду важливе,то Мелек усе розповість башкалфі, або навіть і Міхрішах Султан. Та і так не любить ні Фатму,ні Кадер,тож буде рада можливості їх вижити. Тим більше,якщо і справді є за що. Ні,потрібно заспокоїтися і усе дізнатися. Якби страшно їй не було.

*

Огюз ага вів високу,але тонесеньку,як стеблиночка дівчину за собою вузенькими вуличками,не спускаючи з неї очей. Вона була виснажена довгою дорогою, це добре відбилося на її обличчі,губи були білі, а під очима були темні кола . Дівчина більшість часу мовчала . Коли уже вони дійшли до палацу і ага показав її охороні,щось пояснивши турецькою – вона не зрозуміла що саме,бо розмовляла погано.

• Це буде мій палац? – нарешті сказала вона,зайшовши всередину.
• Ти тут житимеш. – сухо сказав ага. – Разом із іншими наложницями.
• Іншими дружинами?
• Наложницями , хатун . Дружин нема в нашого падишаха. Та від тебе залежить – можливо ти і станеш його дружиною.

Вона зупинилась :

• Почекайте,мені говорили,що я стану дружиною султана Ахмет Хана.
• Вони здорово забігли наперед. – розсміявся Огюз ага.
• Я не знала,що нас буде багато,а я іще і не буду його дружиною. Я не хочу так.

Огюз перестав посміхатися :

• Софія Хатун,ти подарунок нашого султана. Ти тепер одна з наложниць. Якщо тобі посміхнеться доля, ти потрапиш в його покої. І якщо будеш переконлива – потрапиш в його серце. І тоді ти матимеш усе – і цей палац,і золоту, і коштовності , і владу. Народиш сина – і взлетиш до небес. Але на золотому блюдечку тобі ніхто нічого не принесе. Ти маєш це добре затямити. Тобі розкажуть правила гарему – не будеш їх дотримуватися,тебе будуть і карати.

Він дивився на неї і бачив,як її обличчя перекошує злість і розпач. Та втім,це була не перша така дівчина,яку йому доводилося бачити. Він завів її в невелику кімнату,де була башкалфа , калфа і лікарка. Вони поговорили з дівчиною , пояснили їй що її оглянуть,чи вона здорова. Дівчина лягла на ліжко і лікарка почала її оглядати. Помивши руки, старенька жіночка стохмурніла і сказала до башкалфи :

• Ця Хатун вагітна, Еміне Хатун.

Обличчя Еміне швидко переповнила лють. Вона переглянулася з Мелек,яка не могла повірити в почуте. Софія плакала, з її красивих очей ручаєм лилися сльози.

• Лікарко,ти помилилася може?
• Ні,башкалфа. Так воно і є – вона вагітна. Просто ще дуже ранній термін і тому вона така худесенька і це по ній взагалі і непомітно.
• Так,але як це взагалі можливо? – розводила руками Мелек.
• Ні,вона не помилятись . – Софія плакала .

*

Місяць до того. Белград

Зима уже підходила до кінця. Всім від тої думки було весело і радісно. В замку була підготовка до гуляння з приводу початку весни , пеклися млинчики на Масляну. Одній Софії було не до радощів та млинців – її відправляють султану. В Стамбул, в палац,де вона буде жити до кінця свого життя. Де їй потрібно буде відріктися від свого попереднього життя і становища та прийняти нове. Тітка каже,що це дуже добре для їхньої родини – їх помітить намісник. І для Софії це дуже добре. Вона буде Султаною в далекій країні,буде їсти зі срібних тарілок та спати на шовкових простирадлах. Вони були заможні,проте заможність була в них не наскільки міцна як колись.

Тому гратися з заміжжям племінниці, яка ще і була досить своєвільна, тітка не хотіла. Вона багато зайвої уваги приділяла конюху Адаму. Ще візьме та зганьбить їх цим зв’язком – понесе від нього і що тоді? Це ж позор. Доведеться прогнати її . І заміж ніхто ніколи не візьме. Тому вона і запропонувала наміснику Софію,як тільки почула про те,що хочуть відправити султану  дівчину у подарунок.

Намісник завітав у їх володіння,познайомився із Софією. Зауважив,що вона і справді має гарне виховання і гарну зовнішність. Згодом її оглянули лікарі,а тоді намісник відправив до Софії вчителя турецької. Той навчав її мові і звичаям. Софії було нестерпно це все слухати – проте, вона розуміла,що в неї нема виходу.

Проте того дня вона зустрілася з Адамом. Той запитав,коли вона відпливає,та розповіла що десь через місяць . Адам запропонував їй утекти в інше місто. Жити разом під іншим ім’ям. Там також є кінна ферма. Він буде далі займатися кіньми. А Софія не попливе у Стамбул. Софії було страшно,вона розуміла,що це вкрай нерозумно та ризиковано. Та страх новизни в османській імперії ще більше її лякав. Тим більше,вона любила Адама. Він видавався їй дорослим та спритним.

Вона погодилася. Вони втекли вночі і скакали до обіду,аж поки не доїхали в інше місто. Там Адам назвався мав знайомих і вони зупинилися там. Ті зразу збагнули,що Софія – панночка. І хоч Адам назвав її не Софія,а Анна,і жив з нею як чоловік з дружиною,та чутки швидко розлетілися,тим більше тітка шукала її. Коли їх все таки знайшли, його відразу стратили,а Софію забрали назад,покаравши – вона сиділа в темниці , на хлібі на воді,тому дуже схудла. Проте намісник,що цього не знав,приїхав і наказав тітоньці готувати її через три дні до відправки. Софія була дуже виснажена,вона ледве стояла на ногах, а тітка її вже зовсім і не шкодувала.

• Радій,що для тебе усе так добре скінчилося,бо я б і тебе наказала стратити.