Глава 31.

Почалися тихі сірі будні.  Я жила з Льошою, іноді заходила до Кравченко спілкуватися з Олівією. Богдана вибачилася за свою поведінку, і ми знову стали подругами. Діна заперечувала свій порив доброти, хоч і не заперечувала, що її поведінка трохи змінилася.  Приїхали Юля та Ед, тепер вони навчаються з нами.  Закінчується вересень.  Денис ходить школу, але нам це тільки на руку.  Наближався день народження Юлі, все-таки вона мене на кілька місяців старша за...
— Треба організувати вечірку, — сказала я безапеляційно.

– Де?  — одразу пожвавішав Гончар

, за що отримав потиличник від Соні.
- Можна у нас, - запропонував Льоша, - Машо?
- Я не проти, - кивнула я, - зберемося нашою компашкою і всім вистачить місця.
— Тоді ми з Машою, Льошою та Алексом прикрашаємо будинок, — командувала Богдана, — Соня, Давид та Злата до магазину за продуктами.
- А я?  — спитав Ед.
- Ти відволікаєш Юлю, - закінчила Кравченко, - Машу до готування не підпускаємо, а так все без обмежень.
— Слухаюсь, — жартівливо кивнули ми й розійшлися станціями.

Моя команда (Я, Богдана, Льоша та Алекс) поїхали до магазину, за прикрасами.  День народження Юлі завтра, але Ед привезе її о 12-й ночі, щоб ми були першими, хто її привітає.  Ми купили гірлянди, хлопавки, свічки, конфетті, блискітки, плакати та купу всього ще.  Подарунки вже купили.  Ми даруємо подарунок разом із Давидом і ми взяли під нього гарний крафтовий з рожево-золотим візерунком обгортковий папір.  Що всередині - загадка навіть для мене, але мені треба вдати, що ми з Кравченко довго і вперто підбирали.  Ми включили музику (Axwell & Sebastian Ingrosso
More Than You Know) і почали прикрашати.  Незабаром, коли все приміщення було прикрашене різними гірляндами, прийшли інші та хлопці з продуктами.  Мене виставили з кухні та залишили зі Златою.
— Теж проблеми з приготуванням?  - Запитала я.
— Ні, просто там дуже багато людей, — відповіла вона.
- Як справи?  - намагалася продовжити нашу розмову я.
- Думаю про те, добре чи погано, що ти не послухалася нашої поради "Не наближатися до компанії", - посміхнулася вона.
— Вони самі, — почала виправдовуватися я, а Олійник засміялася.
— Так, я пам'ятаю, — заспокоїлася вона, — тепер у нас є величезна компанія друзів, у мене Льоша, з яким ти живеш в одній квартирі, у тебе Давид... Може воно й на краще?
— Все, що не робиться все на краще, — запевнила її я, а далі ми говорили на абстрактні теми, нібито контрольної  наступного тижня.

Час біжить швидше, коли зайнятий чимось цікавим.  У результаті до появи Юлі та Еда у нас залишилося менше 15 хвилин.  Я швидко пішла до себе і переодяглася.
00:03.  Їх ще немає.  Ми починаємо хвилюватись.  Лунає дзвінок у двері і на порозі з'являється Ед з Юлею.  Бахкає хлопавок, вітання, конфетті. Юля сміється, все гаразд.
— Ти світишся, — раптом сказав мені Давид.
— Знаєш про регресію до середнього значення?  - Запитала я.
— Ну, просвіти мене, — він розгорнув мене до себе.
— Ніколи не може бути добре, або погано, — розповідала я, — колись ваги похитнуться і все зміниться!  Літо було жахливим, якщо чесно, але можливо зараз все стане спокійним і ми нарешті заживемо нормально?

Пролунав дзвінок у двері.  Усі трохи напружилися.  Один Гончар не злякався і пішов відчиняти.
— Це, мабуть, піцу привезли!  — зрадів він.
- Ти замовляв піцу?  - здивувався Костя.
- Це ж улюблена їжа Юлі!  — фиркнув Алекс, — а ви якихось салатів наготували...

Він підготував гроші та пішов відкривати.
- Скільки з мене?  - Він переглядав гроші, а в кімнаті повисла труна тиша, Алекс теж підняв очі, - Денис?
— А чому ви мене на вечірку не покликали?  - надувся він, - пам'ятається ми з Юлею провели дуже багато часу разом...
— Тобі не раді, — суворо промовила іменинниця, — можеш піти.
— Відразу видно молоду й недосвідченну, — усміхнувся Мазур, — а як же добрі манери?  Я ж можу знову піти до якоїсь відьми...
— Не посмієш, — вліз Давид, бо він добре пам'ятав, чим це закінчилося минулого разу.
- А те що?  Вб'єш мене?  - засміявся Денис, - тебе посадять, от і все!
- Я можу віддати тебе своєму батькові, - суворо промовила я
— Я пропустив закон, що бізнесменів тепер не садять?  - Поясничав хлопець.
— Простих садять, — усміхнулася я, — але тільки Бондарчук не просто бізнесмен... тобі відомо що-небудь про "Змія"?
— Ну, припустимо... — засумнівався лев.
— Так ось, це мій батько, — я почала підходити до нього, — а одного з найвпливовіших мафіозі, на жаль, не посадять... ще питання?
- Ні, - вибачився Денис і вийшов сам зачинивши за собою двері.

Шок з хлопців не проходив ще протягом декількох хвилин.  Тоді я ввімкнула музику і вимкнула світло, залишаючи тільки гірлянди та всякі мерехтливі вогники.  У цей момент усі розслабились.  Ми танцювали, їли, пили, жартували і загалом раділи життю.  Все налагоджувалося.  Налагодилося і моє життя.  Залишився один незавершений пункт.

***

- Мам?  — гукнула я, увійшовши до хати. — Тату?
- Машо?  — батько вийшов у хол, а за ним одразу й мама, — щось трапилося?
- Ні, все добре, - посміхнулася я, - я просто скучила.
- А у нас хлопчик буде, - сказала усміхаючись мама.
— Я це сказала ще майже півроку тому, — я вигнула брови для більшої переконливості.
- Я знаю, - кивнула вона.

Весь той вечора ми провели разом. Льоша був на квартирі зі Златою.  Кінець жовтня.  Мамі скоро вже народжувати.  Вони показали мені дитячу для малюка.  Ми разом вибирали ім'я, і ​​йому сподобалося.  Андрій розповідав мені про те, як батьки по мені нудьгували.  У мене мимоволі покотились сльози.  Ось чого мені так довго не вистачало.  Тихого, сімейного вечора, з моєю мамою, хай і не рідною та з татом.  Вони запропонували мені повернутися додому, але я відмовилася.  Вони не тиснули на мене і ухвалили це рішення.  Не тому, що не люблять, а тому, що можуть відпустити, бо розуміють.  І це є більше показником любові, ніж якби вони замкнули мене, як птаха в золотій клітці.
Попри все сьогодні я заночувала тут, в особняку.  Треба ж дати іншій парі нарешті відпочити від моєї вічної присутності у квартирі та провести час разом.  Без мене моя кімната стала холодною та незатишною.  Я потерши руки вирішила, що все ж таки заберу звідси.  У цей список потрапив мій неймовірно м'який білий килим, кілька свічок з IKEA, настільна лампа, деякі шмоточки і звичайно алое.  Книги, тільки улюблені, все-таки я планую тут з'являтися і навіть із ночівлею!