Глава 17.

- Час мчить уперед!  – співала я.
- Година, мить, вік, рік, - підспівувала Богдана.
- Швидкий казковий політ!  - Знову співала я.
- Година, мить, вік, рік, - закінчувала вона.
- На вертольотах, - знову співала я.
- І літаках!
- Качки!  - співали ми разом, - ТОВ!

Ми ще довго сміялися.  Насправді це дуже круто сидіти з подругою і кричати ось так ось пісні з мультиків.
- А давай робити проект почнемо?  - Запропонувала Богдана.
- Ну .... - Зморщилася я, - Гаразд, давай.
- На чому ми зупинилися?  - Згадувала Кравченко.

Нам роздали чергові проекти.  Цього разу я робила проект із Богданою, Льоша із Діною, Давид зі Златою, Алекс із Сонею, а Костя із Ліною.  Нам залишилася тема: "Домінантні ознаки у перевертнів" і ми вже 4 години сидимо та готуємось.  На цей раз вчитель вирішив, що він роздав досить легкі теми і можна підготуватися за один день.  Але ми прочитали його думки, де він казав, що просто забув сказати раніше.

- Слухай, а в чому ти підеш на бал?  - раптом запитала Богдана.
- На який бал?  - не зрозуміла я.
- На весняний!  – пояснювала подруга, – щороку для хлопців старшої школи проводяться бали.
- Але ми ж лише у другому класі?  - не зрозуміла я.
- Але у старшій школі ж!  - пирхнула Богдана, - я не сумніваюся в твоєму гардеробі, але давай купимо щось нове для балу?
- Давай, - погодилася я, - а коли цей бал?
- За тиждень, - відповіла Кравченко і ми продовжили.

Ми вирішили сходити завтра до Торгового Центру.  Незважаючи на розміри містечка, у ТЦ опинилися кілька магазинів батька.  Цікаво, в якій сфері, у нього немає власності?  Ми зайшли до одного з них.  Довго приміряючи сукні, ми сміялися, шаленіли та й взагалі, це було дуже круто!  Ми вибрали для Богдани сіру сукню з вишитими квітами на верхній частині та пишною спідницею у нижній.
Моя ж сукня довго не могла знайтися і вже зневірившись і виходячи з магазину я натрапила на нього.  Просто краєм ока помітила.
Бордове.  З голою спиною обробленою золотими мереживами, що переходять у лямки.  Глибоке декольте.  Я одразу пішла міряти. Богдані я подивитися не дала, бо вона бовтанка, а я хочу ефектно з'явитися на першому балі у своєму житті.  Воно сіло більш ніж ідеально.  Я почувала себе фатальною красунею.
- Що, настільки розкішно сіло?  - Запитала Богдана з-за ширми.
- Як?  - Здивувалася я.
- Від тебе несе гордістю та сексуальністю, – відповіла вона, – Алексу сподобається.
- Ага, - Кивнула я.

"А треба б, щоб сподобалося не Алексу" - подумала я.
- Тобі подобається мій брат, - хмикнула Богдана.
- Так, Алекс, - викрутилася я.
- Ні, Давид, - сказала Кравченко, - я тебе розумію, все так.
- Він нічого не відчуває до мене, - відповіла я, знімаючи сукню, що разюче легко розстебнулося і скотилося.
- Ти себе так переконати зараз намагаєшся?  - Зі смішкою сказала Богдана, - він за своєю фізіологією не може нічого не відчувати до тебе!
- Я не розумію, чого ти зараз домагаєшся!  - і справді не зрозуміла я.
- Я хочу сказати, - м'яко сказала вона, - ти краще за Діну!
- Дякую, - кивнула я.

Я була м'яко сказати вражена.  Вона фактично зрадила свою найкращу подругу. Богдана знає мене близько 3 тижнів, а вже таке каже.  І тут у мене защеміло серце, адже ті, хто з самого початку були на моєму боці, залишилися самі!  Злата, Соня, Назар... Я їх усіх покинула, як тільки потрапила до компанії.  Тепер мені паршиво...
- Ти чого?  - Запитала подруга.
- Просто Злата, і Соня, і Назар ... - Почала я.
- Злату збираються теж приймати в компанію, - посміхнулася Богдана, - вона з Льошою.
- Круто!  - Усміхнулася я, розуміючи, що Злата - краще ніж я і не покине друзів.

Ми заїхали до мене і залишили мою сукню, а потім вирушили до Богдани додому.  Ми сиділи пили у вітальні чай, коли прийшов Алекс.
- Сонечко, - посміхнулася я і хлопець поцілував мене в губи, - як поспілкувався з Сонею?
- А вона нічого, - задумався він, за що отримав від мене потиличник, - у сенсі як людина!  Можна також прийняти її у компанію, після Злати.
- Ні!  - пролунав Діни голос зверху.
- Ну давай розкажи мені про своє уявлення цього грішного світу ... - сказала я, демонстративно позіхаючи, - ти говори-говори, я завжди позіхаю, коли мені цікаво!
- Ось з тебе все і почалося!  - обурювалася рись спускаючись зі сходів, - якого біса в компанію почали приймати всякий зброд!
- З моменту прийняття тебе!  - пирхнула я, а Діна закипала, - наступного разу кофтинку червону одягни, під колір обличчя та очей!
- Та як ти смієш!  - волала вона, - з твоєю появою все пішло під укіс!  Склад не змінювався вже два роки, з моменту відходу Дениса, а тут ти!
- А потім ще й Злата, - продовжила я, - а ти чого взагалі кричиш?
- Компанія ​​без мене розпадеться!  – кричала вона.
- Де в абревіатурі "компанія" є щось пов'язане з тобою?  - Відповідала я, - так от ти ніхто і ніщо!  Слабка рись із синдромом Імператриці.
- Тихо!  - пролунало грубе зверху.

Я підняла свій холодний погляд і наткнулася на ще холоднішого Давида.  Він дивився на мене якось зарозуміло, чи що...
- Що ти на неї накинулася!  - суворо запитав він, спускаючись і підходячи до Діни.
- Мабуть ти один з найбільш тупих екземплярів левів, - відповіла я, - вона почала кричати перша, та кому я власне кажу, якщо ти і сам все чув!

Я пішла на кухню поставити свою чашку.  Коли я повернулася, то Ліни вже не було, а Давид піднімався нагору. Богдана так само сиділа з Алексом і вони обоє над чимось думали.
- Я втомилася, - сказала я, - подзвоню Гриші і вирушу додому.
- Добре, - кивнула Богдана.

Я поїхала додому.  Я вимоталася дуже сильно і тому одразу доїхавши, завалилася спати.  Через хвилин 5, після мого відходу до сну, на мій телефон надійшло СМС:
      "Машо, нам треба поговорити."

Я зла спустилася вниз і пішла відчиняти двері Льоші.  Він стояв у чорній куртці, джинсах та капцях.  Це було дуже мило, але моя злість на весь світ не минула.
- Що трапилося?  - Запитала позіхаючи я.
- Я купив Златі сукню на бал, - сказав він, дістаючи пакунок, - потрібна твоя оцінка.
- Ти бачив час?!  - Вигукнула я.
- 21:32?  – не зрозумів він мого обурення.
- Показуй, ​​- сказала я.