Глава 15.

POV Давид Кравченко 

- Робіть що хочете!  - Сказав я і весь на нервах пішов до своєї кімнати.

- Зараз буде погром, - сказала Богдана 
- З чого ти вирішила?  - Запитала Маша.
- Минулого разу він був на такому зводі, коли, - Богдана засумнівалася говорити чи ні, і мабуть запитала в Алекса, - коли з'ясувалося, що тато зраджував мамі.
- Тоді нам було по 15 і Богдана не знала про це спочатку, як і я, - розповідав брат, заткнися краще, - він тоді розбив стілець об стіну, поскидав усі речі і вистрибнув зі свого вікна.

- Його шукали більше тижня, - казала Богдана, а я згадував ті дні.
- Коли його знайшли, він уже був спокійний, - холодно відповів Алекс.
 -Ну це в 15, а чому Іванна не вийшла заміж до вашого народження?  - спитала Маша, - ну чи коли ви були маленькими?
- Олег - дуже складна людина, - відповів Алекс, - маленький спалах гніву і може статися непоправне!
- Що наприклад?  - спитала знову Маша.
- Потім як-небудь...

Батько і справді страшна людина.  Коли ми з Даною тільки народилися, а він приїхав з роботи втомленим, то йому не сподобалося те, що ми плакали.  Він тоді мало не придушив сестру.  До нашого народження він під час спалахів гніву міг побити матір до напівсмерті.  Вона не вийшла за нього, бо поліція не розглядає сімейних стосунків.  І в разі чого їй не буде до кого звернутися.  Зараз один із таких періодів і він поїхав перечекати його.  От не ворушив би я минуле, якби не Маша!
Ця дівчина – це щось.  Вона розумна, саркастична, гарна.  Я не можу дивитись, що тепер вона з Алексом.  Треба зробити все, щоб її не взяли до компанії.  Я не розумію що відбувається.  Іноді в мені прокидається бажання закрити її в якійсь кімнаті та не пускати нікуди!  А тепер вона має хлопця і я не маю права на такі думки.
- Діна, - подзвонив я їй.
- Давочку?  - я скривився, але варто потерпіти.
- Я так подумав... - почав я.
- Я згодна знову стати твоєю дівчиною!  - Вигукнула вона мені в трубку.
- Але я... - я навіть не знаю, що сказати, а з іншого боку це непогано, - добре, що ми всі з'ясували.
- Може заїдеш сьогодні до мене?  - сказала вона важким голосом.
- Ні, мені треба готуватися до проекту, - відрізав я і завершив виклик.

Взагалі, я думав зателефонувати їй, щоб вона проголосувала проти прийняття Маші до компанії.  Але так краще!  Тепер Діна точно буде проти і підговорить Ліну, а може бути і Богдану, а та Костю, а той... Треба поговорити з Костею і Богданою.
- Дана!  - крикнув я, - зайди до мене!
- Іду, - пирхнула вона підводячись з першого поверху.
- Де Маша?  - Запитав я, - внизу?
-Ні, вона в Алекса в кімнаті, - знизала плечима сестра, - що кликав?
- Як довго ти мала намір приховувати ваші стосунки з Костею?  - холодно спитав я, хоч сам і кипів від злості.
- Поки ти не зможеш прийняти це більш-менш спокійно, - так само відповіла вона мені, - навіть зараз ти бісишся!
- Тому, що я дізнався про це не від тебе!  - гаркнув я.
- Тільки ось не треба повторення мордобою, що стався у вітальні, - спалахнула вона, - у Маші тепер синець на шиї, наче засос!
- Легко відбулася!  - Ну ось кого я обманюю?  Я сам переживаю за Бондарчук.
- Так, ми з її хлопцем думали, що ти їй шию відкусиш!  - гукнула вона.
 -Так, ми відійшли від теми з тобою та Костею...
- А що не так?  Ми не ховалися, це ти нічого не бачив!  - Відповідала вона знизуючи плечима, - Він хороший хлопець і твій друг, не бачу нічого поганого!
- Рано тобі ще зустрічатися... - почав було я.
- Ми народилися в один день і в один рік!  - Закричала вона, - тобі спати з Діною не рано, а мені з Костею зустрічатися - маленька занадто!
- Дано, не лізь не в свою справу!  - загарчав я.
- А ти не в своє!  - Огризнулася вона і вийшла з кімнати.

Потім я почув, як вона зайшла до Алекса в кімнату і швидко вибачившись хотіла вийти, але Маша зупинила її і вони почали балакати.  А я все ж таки вирішив з'їздити покататися.  Не розумію, що зі мною трапляється!  Мене дратує Діна, але й Маша теж.  Я заплутався і кидаюся на кожного зустрічного!  Чи то на Бондарчук, чи то на сестру.  Господи, Кравченко, ти що закохався і втрачаєш дах?  Із цим терміново треба щось робити.  Я не можу уподібнитися до всіх цих романтичних парочок!  Я завжди холодний і тому мій мозок краще розуміє, але варто з'явитися на горизонті чарівної і привабливої ​​левиці, з таким темним кінчиком на хвостику, як мій розум втрачається остаточно і безповоротно!  Це все через природу перевертнів.  Але чи можу я боротися зі своєю природою?  З тим, хто я є насправді?  Не впевнений.
Я поїхав куди дивляться очі та доїхав до іншого кінця міста.  Не знаю, що я забув у цього лісу, але краще посиджу тут.  Я знову почав обмірковувати все.  Я прокрутив у голові нашу першу зустріч із Машою.

- Виглядаєш, як макака з бананом під пахвою, - сказала вона мені, а я не знав що й відповісти.
- Провалюй, - огризнувся я і пішов до брата.
- Знаєш, від людини якої складно розвеселити, добра чекати не варто.
- А ти і не чекай!
Я був вражений нахабством цієї дівчини!  Ще й Алекс почав її розхвалювати.  Потім її викликали до дошки і я здивувався, що вона має суперслух!
- Що ти на мене дивишся?  - гнівно спитала Бондарчук, думаючи, що я її не почую на іншому кінці класу.
- А що не можна?  - Хамовато відповів я, а вона аж підстрибнула від переляку, але перевертні ж не мають супер слух!
- Я не музейний експонат, подивився та вистачить!  - пирхнула Маша, повертаючись і дивлячись на мене.
- Так?  А я думав, що Кунсткамеру розпустили, - хмикнув я.
- Правильно робиш, що хіхікаєш, - усміхалася вона, - з такими зубами не сміються!

Алекс тоді мені весь вечір мозок виносив, що в цієї дівчини язик підвішений, що вона і його дістати встигла, але при цьому вона чудово красива і бла-бла.  Тоді до нас прийшла Діна і ми посварилися...
- Ну що, Діно, як тобі новенька?  - Запитав у неї Алекс.
- Дратує мене!  - пирхнула рись, а потім звернулася до мене, - а тебе?
- Так, теж, - кивав я, не знаючи, що відповісти, до цієї дівчини мене тягнуло на рівні інстинктів.
- І все?  - Обурилася Іванова, - вона спробувала тебе зганьбити!
- Швидше пожартувати над ним, - влізла Богдана, з чого б їй захищати новеньку?
- Ти м'якотілий, раз не реагуєш на цю Мар'яну!  - пирхнула рись і, взявши Богданц, відійшла.