Глава 11.

Біля виходу зі школи на мене чекав Давид з Богданою та Алексом. Дівчина одразу кинулася на мене з привітаннями.  Давид намагався не перетинатись зі мною поглядами.  Ми сіли в машину лева. Богдана все белькотіла, про те, яка я крута і взагалі, тепер переді мною відкрився новий світ, але її слова мене хвилювали в останню чергу.  Виходить мене до Давида не просто так тягнуло.  Ми під'їхали до будинку Кравченко і Гончарів.
- Машо, а давай потім підемо в кіно?  - Запитала Богдана.
- Я не проти, - усміхнулася я, - але зараз біологія...

- Машо, пішли, - скомандував Давид і пішов нагору.
- Я відразу пропоную зробити все одному, тому що про перевертнів я знаю зовсім нічого, - посміхнулася я.
- Ніяк не можу зрозуміти, чому ти левиця?  - ігнорував мене він, - твої батьки вовки, як ти стала кішкою...
- А як Богдана у двох батьків тигрів стала вовчицею?  - Відповіла питанням на запитання я, - ти починатимеш?
- Тільки разом з тобою, - усміхнувся він.

Я задивилась.  Його усмішка, ці милі ямочки, іскорки, що літали в його очах.  Він подався вперед, я подалася йому назустріч, але тут увійшов Алекс.
- А чим ви тут займаєтесь?  — спитав він з розбігу, плюхаючись на ліжко Давида, а сам Кравченко став холодним і ті самі іскорки, як водою загасили.
- Слізь з ліжка, - холодно промовив він.
- Та що там, - посміхався Алекс, - Ви з Машою вже пробували її?  Ах так... у дівчини ніколи не було хлопця!
- Та й що?  - Запитала я, а Давид здивувався.
- Ти не заперечуєш цього?  - Здивувався Гончар, - навіть руки мені не поламаєш, за те що розповів?
- Якщо ти так хочеш, то можу і зламати, - знизала плечима я, влаштовуючись поряд з Гончаром на ліжку.
- Ні, інакше я не зможу тебе обіймати, - він обійняв мене, і я відкрила підручник.
- Я вам не заважаю?  - Запитав Давид.
- Ах так, ти ж ще тут ... - сказав "засмучений" Алекс, - гаразд, тоді я віддаляюся ...

Гончар пішов геть.  Давид окинув мене поглядом і ліг поряд на ліжко.
- Вона взагалі-то моя, - сказав він, піднімаючи одну брову.
- Сьогодні ні, - я спробувала вибити його стегном з ліжка, але він лише посунувся, на пару сантиметрів.

Натомість, коли Давид вирішив повторити мою дію, то я ледве встигла підстрибнути.  У результаті хлопець прослизнув під мене, а я, що розгорнулася в повітрі, вперлася руками по обидва боки від його голови.  Ми знаходились у двозначній позі.  Мої щоки почали наливатися фарбою, тому що в якусь мить Давид різко розвернувся і я опинилася знизу, підім'ята під нього.  Ну, давайте, романтика і т.д ... Але ні, нас вдруге перервали.  Цього разу Іванна, яка повернулася із США.  Вона наслухалася донькової розповіді про те, що я перекинулася нарешті і навіть у левицю... так що прийшла вітати.  Давид швидко перекотився на свою половину, а почервоніла жінка, глянула на червону мене і, посміхнувшись, вийшла.  Я стукнула хлопця у плече.
- Тепер вона думатиме казна-що!  - обурювалася я.
- Ти читатимеш?  – спитав холодно він.
- Давай не сьогодні?  - Попросила я, - взагалі настрій не той.
- Добре, але вдома прочитай главу, - попросив він і відвернувся.

Я встала з його ліжка і пішла до кімнати Богдани, за подругою.
- Ви все?  Швидко закінчили?  - Здивувалася вона.
- Ні, ми не починали навіть, - відповіла я, закочуючи очі, - у кіно їдемо?
- Можна, - кивнула вона, - подзвониш Гриші?
- Так, мені треба ще додому заскочити, - погодилася я, і Богдана почала збиратися.

Я подзвонила водію і він сказав, що якраз звільнився.  Давид все також сидів у своїй кімнаті.  Я відчувала, що він злиться.  Тільки на що?  На мене?  Що я зірвала підготовку?  Плювати, я планую відтягнутися сьогодні на повну.
- Ти ж повідомиш Даві, що ми з Костею зустрічаємося?  - Запитала Богдана.
- Так, якраз зручний момент буде, - кивнула я, заходячи до свого дому.

Я швидко переодяглася і вийшла до Кравченко.
- Ми просто в кіно збираємося, - обурилася вона, - а тобі можна на подіум іти.
- Це комплімент?  - не зрозуміла я.
- Звичайно!  - Фиркнула дівчина, - порівняно зі мною, ти - Богиня!
- Ну так, особливо фігурою, - пирхнула я хапаючи свою міні-сумочку.

Богдана була вища за мене.  Вона виглядала стрункішою, навіть може худорлявою якоюсь мірою.  Але в мене були крутіші форми.  Груди більші за неї на 2-3 розміри, попа більш підкачена.  З-під топіка були видні кубики преса, що у Богдани не спостерігалося.  У неї не було жиру, але вона й не була накачаною, як я.  Все одно я заздрила її зростанню.

Ми пішли на якийсь фільм Marvel.  Я не затятий фанат, але пішла за компанію з Богданою.  Підлогу фільму ми просто проговорили.  Я розповіла їй про операцію "Олійнов" і вона обіцяла допомогти.  Все ж таки Богдана, позитивний персонаж цієї історії.  Чому мені всі говорили обходити цю компанію стороною?  Не розумію.

Вийшли ми тихо посміюючись.  Тихо сміялися ми, бо наприкінці фільму загинуло багато героїв, і всі плакали.  Ми вирішили заглянути у кафешку біля кінотеатру, адже зараз лише 19 годин.  Як тільки ми зайшли, то я почула голос Алекса, а потім і Кості.
- Богдано, пішли звідси?  - Запитала я.
- А що таке?  - Не зрозуміла вона.
- Дівчата, - крикнув Алекс.
-Ось це, - кивнула головою я у бік хлопців.
- Та гаразд, пішли, - усміхнулася вона і потягла мене до Гончара та Мазура 
- Машо, ти незрівнянна, - усміхнувся Алекс.
- А ти, Ага, як завжди, - я закотила очі, поки Богдана цілувала Костю.
- То значить окрім Давида тепер нікому нічого не світить?  - спитав усміхаючись Костя.
- Знаєш, Діна ж незважаючи на те, що вона рись, спала з іншими тваринами?  - підморгнула я хлопцю, - тут справа в Гончарі, він мене дратує.
- Дякую, - пирхнув Алекс, - пішли до клубу?
- Кхем ... Вас не посадять, за спаювання малолітніх?  - Запитала я.
- Ми ж ровесники?  - Не зрозуміла Богдана.
- Маші 18, - пояснив Алекс, - але ж ти не малолітня.
- Все одно, я молодша, - кивнула я, - я згодна піти в клуб, тільки якщо ми підемо в клуб мого батька?
- У твого батька є клуб?  - У шоці були хлопці.
- Так, кілька, - відповіла я, принагідно згадуючи адреси, - у нього багато різних міні-бізнесів.
- Добре, до його клубу, то до нього, - кивнув Костя.