Новий світ

—— так що ти хочеш мені розповісти? — мені було дуже цікаво що він хоче мені розповісти, я не бачила свого брата декілька сотень років, а тут він ось так з'являється, мені було цікаво що сталося за той час доки я була на тій стороні світу,

—— Сонечко наше королівство ціле — він посміхнувся, я була в такому шоці що передати не можу

—— Пітер в тебе все з головою впорядку? Наші королівство спалене вщент, я була там, я була в гробниці під завалами, — що він несе? Точно головою десь вдарився, це просто не можливо

—— Лізі довірся мені і побачиш все на власні очі — він відкрив портал і подав мені руку, ну і що мені робити? Якщо подумати то він мій брат, і нічого мені не зробить, але також це може бути пастка, гра розуму чи ще щось. Добре була не була, головне не втратити в халепу через власну тупість.

Я подала йому руку і ми зайшли в портал, декілька хвилин я взагалі нічого не бачила, потім мене осліпило яскравим світлом.

 Чорт коли мої очі звикли до світла я була шокована, я побачила своє королівство, ми пішли до замку я бачила як на Пітера дивилися, йому вклонялися невже він став королем?

Мене ніхто не знав і це прекрасно, і ні це королівство не було як в фільмах, типу старі будинки королівський палац посеред королівства.

 Зовсім ні, це як звичайне місто багатоповерхівки, особистості будинки, магазинчики різні, ну і як же без королівського палацу, це був п'яти поверховий будинок в готичному стилі, який був оформлений під палац, ось так.

—— тут не знають хто я? — так мені це було цікаво, якого чорта в королівстві яке належить моїй сім'ї про мене не знають,

——всі тут думають що ти мертва, і саме зараз ми це виправим, ходімо — він взяв мене за руку і ми пішли в палац, як тільки ми туди зайшли я побачила як якась дівчина почала іти в нашому напрямку,

—— Пітер це твоя нова підстилка? Швидко ж ти мені заміну знайшов, — я почала сміятися, ні ну правда як як а підстилкою мені ще не називали. Я взяла її за горло і притиснула до стіни, в мене в руці почав горіти вогонь, її усмішка зразу ж зникла.

—— в тебе взагалі мозги є? Підстилка? Для власного брата? Такої нісенітниці я ще не чула — тепер усміхалася я, Пітер намагався мене забрати але в нього не вийшло, я відкинула його від себе, не знаю чому але я хотіла їх вбити.

——Пітер що тут відбувається? —я повернула голову і побачила хлопця років двадцяти п'яти, голубі очі, ріст десь метер вісімдесят п'ять - дев'яносто, волосся коричневого кольору, він був дуже красивий, підкачане тіло. Просто ніби з обкладинки журналу, поки я відволіклась ця стерва відкинула мене в стіну, я відчула почуття дежавю ніхто не має права так робити, але тільки я хотіла її прибити, як цей хлопець поставив свої руки так що я опинилася притиснута до стіни ніби в клітці. 

—— теж хочеш получити? Так я це зараз влаштую, — я відкинула його від себе, і підійшла до дівчини я тільки хотіла дати їй по голові як опинилася притиснута лицем до стіни, він тримав мої руки стиснутими заді.

——Досить, ведеш себе як маленька ображена дитина— да якого чорта він взагалі лізе не в своє діло, хто він такий? 

—— ну вибачте містере хрен знає хто, я не збираюся терпіти коли мене називають підстилкою мого брата, і відпусти вже мене не буду я їх чіпати,— ні ну взагалі страх втратили, мене це починає дратувати, 

——Ти хто? І що забула тут? — а ну тепер зрозуміло чому він такий хитрий і чому він посмів так зі мною поводитися, я хитро посміхнулася і подивившись на нього сказала

—— моє ім'я Елізабет Dragons, і що я тут роблю? Це моє королівство маю право тут знаходитися, і можливо ти мене відпустиш і скажеш хто ти? — я подивилась йому в очі, Пітер десь заді тихо сміявся не знаю чому але я хотіла дати їм обом по голові, їй богу два ідіоти

—— мене звати Ліам Міллер, я новий викладач в академії магії, і головнокомандуючий армії Пітера —— Пітер піднявся і підійшов до нього поклав руку на його плече, і той нарешті відпустив мене

—— а ще він син Григорія і крон принц королівства    Нор-Фест — і тут в моїй голові все склалося, син мого ворога у мене дома, я зараз вб'ю або його або Пітера, перед моїми очима пронеслися моменти моєї смерті

—— Пітер а тобі все одно що його батько мене вбив? Я тут не збираюся бути відкрий портал і поверни мене назад, негайно — він ще щось говорив але я його не слухала, мене ніби в захопили власні спогади, спогади моєї смерті проносилися раз за разом, я не могла нормально думати, навіть не зрозуміла як з'явилася в лісі і дійшла до кімнати. Це все занадто, занадто багато інформації на сьогоднішній день, я зайшла в кімнату і побачила Із з якимось хлопцем,

—— даю вам п'ять хвилин забратися з кімнати, або хтось вилетить з вікна, — вони вийшли, Ізі ще щось говорила що зі мною але я виставила її за двері, я впала на ліжко і як тільки моя голова торкнулася подушки я зразу ж заснула