Розірвання чарів забуття

Я піднялася з ліжка і пішла вліватися. Одівшись я пішла на урок з фізичної підготовки. Але я не зрозуміла одного, чому поки я йшла на мене всі так витріщались.

—— Ну що скажи Лізі як це бути тією через кого померла вся сім'я?

—— що ти сказала?

—— те що чула 

Ці слова мене дуже розізлили, я підійшла до неї взяла за шию і притиснула до стіни.

—— ще раз я почую хоч одне слово про це я тебе вб'ю, це всіх стосується

Мої очі змінили колір на червоний, і я подивилася їй в очі.

—— думаю ти прекрасно розумієш що я сильніша

—— що тут відбувається, Лізі швидко до ректора.

Я відпустила її і пішла в кабінет до ректора, я знала що зараз знову почнеться це ти не повинна.... Так не можна.... Приховуй хто ти.... Набридло, набридло бути тією ким я не є, я зайшла в кабінет.

—— Елізабет у нас проблеми — він піднявся зі стільця і підійшов до вікна, потом подивився на мене і жестом вказав присісти.

—— які проблеми? Що вже сталося? — я не розуміла за останній рік не було жодних проблем, що вже сталося?

—— якогось біса всі тепер знають хто ти, і щось мені підказує що ти все згадала. — він подивився на мене дуже прискіпливим поглядом.

—— так я згадала абсолютно все, і мені прийшло повідомлення від мого брата, він живий і хоче зустрітися сьогодні.

—— ти знаєш що це може бути пастка, і тебе просто вб'ють.

—— не хвилюйся дядечку я зможу постояти за себе,  — я посміхнулася, і подивившись на нього, подумки сказала.

"— дякую що повернув мене до життя"

Після цього я вийшла з кабінету, і була готова вбити будь кого хто скаже хоть слово про мою сім'ю.

Я пішла в ліс де повинна бути моя зустріч з братом, знайшовши свою улюблену поляну, я присіла на траву обожнюю запах лісу, через декілька хвилин я відчула присутність ще когось. 

Повернувши голову я побачила свого брата, і кинулася його обіймати.

—— Пітер ти не уявляєш як я скучила 

—— я теж скучив моя маленька сестричко, і таке тобі розкажу ти будеш в шоці — він посміхався, а в мене по щоці потекла сльоза.