Смерть на порозі

Я лежала і ніяк не могла заснути тому вирішила прогулятися палацом. 

Йшовши по західному крилу замку я побачила двох воїнів говоривших між собою і моя цікавість мене випередила. 

Я стала за колоною і прислухалась

—— Кажуть що зі сходу буде напад.

—— Це вже взагалі безглуздо, що той Григорій робить він вирішив напасти на свою родину 

— що тут відбувається якого чорта Григорій помер як це взагалі можливо

—— король відправив розвідників і з них всіх повернувся один вони прямують сюди.

 — і тут пролунав вибух .

—— якщо вони вже не тут

Я попрямувала в свою кімнату одівшись в форму воєну і взявши свого меча я вийшла в хол де були зібрані всі командуючі.

—— Лізі сідай на коня і забирайся звідси.

—— Таточку я звідси не піду. Ти давно повинен був вивчити що я ніколи не залишу свій народ.

— Запаливши полум'я в руці, і перекинувши його на меча, я всім присутнім показала хто тут хто. 

Вибивши двері з питель вогнем, я вийшла на поле бою , за мною пішли всі головнокомандуючі. 

Ми почали вбивати наших ворогі.

 Я робила випад за випадом, але зрозуміла що технікою їх не взяти.

Кинувши меч, я просто випустила вогонь струною вверх, полум'я падало на створінь і опікало їх, ане не було серйозної шкоди. 

І тоді я вирішила зробити по іншому, я поставила руки перед собою, і почала спалювати цих монстрів. 

І тут я побачила Григорія, в той  же  момент побігла до нього.

 Почала атакувати, він захищався, але в один момент він просто вдарив у відповідь, я влетіла в стіну.

Голова крутилася, я не могла нормально дихати, але коли зрозуміла що мені недає дихати, було пізно 

—— Ти прекрасно володієш своєю магією, ти сильна і якою ти смертю помреш? Смертю людей, а могла б бути на моїй стороні.

—— іди до чорта 

—я плюнула йому в лице кров'ю

—— Ти не гідна бути в моїй команді.

— Він витягнув меч із моїх грудей але я вже не розуміла що відбувається ще трохи і я почула крик брата а потім темрява.

—— Скажіть вона буде жити ?

—— Вибачте але вона померла прийміть мої співчуття

—— ні ні ні вона не могла

—— нажаль