Епілог

Події в Ірміріоні наклали відбиток на життя в усьому світі. Самюель розповів усе, як є — що фінансовий стан країни в жалюгідному стані через злочинне угруповання, яке він зміг спіймати не без допомоги своєї нареченої з Вейри. Дракон виступав перед жителями своєї країни, а Маріанна спостерігала за ним із тіні — спостерігала і пишалася тим, що вона його наречена. Майже дружина.

Єдине, чого не розповідав Самюель — що його мати була однією з тих, хто керував злочинною діяльністю. Це він вважав виключно питанням правлячої родини. Кларисса розшукувалася, але тільки наближеними до самого дракона — тими, кому він довіряв. Громадськості він сказав, що мама поїхала за станом здоров'я.

Сестри не повірили йому навіть на секунду. Генрієтта відверто розсміялася йому в обличчя, і навіть більш стримані Сігрід та Лінель ледь стримували усмішки. Їхня мама не відходила від справ навіть у лихоманці та мареннях, яких у неї загалом не могло бути. Сміх змінився напругою, коли дівчата зрозуміли, що матері справді немає в країні. Самюелю довелося розповісти їм правду.

Поки дракон перебував із рідними, Маріанна повернулася у Вейру до своїх справ. У неї був цікавий план, який потребував більш детального вивчення.

— І давно ти це зрозуміла?

Маріанна та Ейпріл сиділи у вітальні. Дівчина старанно уникала сидіння в кабінеті, від якого її вже, відверто кажучи, нудило.

— Не дуже. Людська енергія Калеба була проклята, тому я просто замінила її.

Дух розподілу життя не може бути звичайною людиною чи твариною за визначенням. Сили, дані Ейпріл Адамом, поступово пробуджувалися навіть у цьому світі. Кішка не могла сказати напевно, було це побічною дією чи заплановано хитруном Адамом.

— Він любить гратися з людськими життями, — скаржилася Ейпріл, — часто втручається в долі, але іншим такого ніколи не дозволяє. Тому той факт, що Адам легко відпустив мене до тебе, уже насторожував. Загалом, якщо мої сили — частина його геніального плану, то я не здивована.

— А він спостерігає за нами? — Здивувалася Маріанна.

— Теж можливо, — фиркнула Ейпріл, — якщо ти мене чуєш, Адаме, то ти сволота, знай це!

Те, що зрозуміла Ейпріл, зводилося до того, що вона може передавати людську енергію.

— Сирени — це теж духи розподілу життя, тільки вигнані з Бібліотеки, — пояснила кішка. — Тому їхні сили обмежені. Або, — Ейпріл подивилася кудись убік, — це знову ігри розуму Адама. У будь-якому разі в мене є сили, яких не було в них.

— За що їх могли вигнати? — Поцікавилася дівчина. — Якщо навіть сам Адам втручається в життя людей, то...

— Не знаю, — відрізала кішка, але Маріанна була впевнена, що Ейпріл просто приховує якусь інформацію, не призначену для вух дівчини. Що ж, має право.

Перші випробування були заплановані для проведення в Тіньових землях, оскільки саме вампірам потрібно було відновити баланс своїх бажань. Потім можна було говорити і про союз. Утім, дракони були більш відкриті до співпраці з вампірами і вже активно обговорювали постачання нових технологій.

Сесію дівчина так і не змогла закрити, то ж поки що пішла в академічну відпустку. Ректор якось підозріло посміхався, коли вона казала йому про своє рішення, але ніяк не прокоментував ці дії. Лише підписав указ на дозвіл відпустки. Дивний все ж таки цей ректор.

Сьогоднішній день для Маріанни перетворився на тортури одразу після розмови з Ейпріл. Її нудило і нудило, а в ті рідкісні моменти, коли вона могла покинути туалетну кімнату, починала їсти все підряд.

— Після отруєння не варто їсти рибу, — помітивши її, сказала Мона, — особливо запиваючи молоком.

— Мій шлунок усе витримає, — з натхненням відповіла Маріанна.

— Так я чула, — цокнула жінка, як раптом хитро посміхнулася, — а ну постривай, дівчинко моя, а солоненького хочеться?

Маріанна подивилася на Мону так, наче та щойно вилаялася, як справжній швець перед нею — з обуренням, шоком і відтінком зневаги. На що натякає ця жінка?

— Я дивлюся, ви з Самюелем не чекали до весілля, — сміючись, кинула Мона собі під ніс і вийшла з кімнати, не бажаючи влаштовувати допит племінниці.

Маріанна застигла на місці й подивилася на рибку, молоко і справді пекуче бажання додати до цього солоних огірків. І шоколад. Багато шоколаду!

— Не може бути, — прошепотіла дівчина, і побігла шукати їхнього нового лікаря.

Лікаря Маріанна обирала з особливою ретельністю і кілька разів натякнула, що в разі активної співпраці з будь-ким за її спиною місце буде зайнято іншим. Тож їй — колишній однокласниці Джоджо і першокласному лікарю — дівчина довірила б своє життя. І долю своїх мирних днів.

— Вітаю, Маріанно, — вигукнула лікарка, — ви вагітні.

Дівчина не була впевнена, чи варто вітати, бо після оголошення цієї новини її знову знудило. Токсикоз мучив не на жарт — і перспективи були не райдужні.

— З часом полегшає, — відмахнулася від стогонів дівчини лікарка, — а нам спадкоємець потрібен, Маріанно, я дуже рада за вас!

Бідолашна дитина ще навіть не знає, що чекає на неї — дві країни на вибір, шалена кількість друзів і родичів, які будуть його або її заціловувати і найголовніше — батько з гіперопікою. Боже! Це ж треба сказати все Самюелю!