Глава 27. Козир

До ранку Самюель залишив Вейру, імовірно в Ірміріон. Зазвичай, це було складно передбачити через скритність драконів. Маріанна припускала подібне, але напевно сказати не могла. Записки великий і сильний дракон не залишив.

Ейпріл затишно спала на ліжку, і дівчина не наважилася її будити. Швидко зібравшись і вмившись, вона спустилася вниз. Усі поводилися, наче шовкові, після епічної сцени, де Маріанна виганяла лікаря і клялася, що ноги його не буде в маєтку Леромео.

Мона допомагала дітям розсістися перед сніданком, дорослі займалися хто чим — йшли на ферми, допомагати відновлювати все, що можна, допомагали латати старі приміщення маєтку або активно бігали за дорученнями самої Мони. Жінка стала для Мони неймовірною допомогою — економкою, домогосподаркою і просто берегинею вогнища, поки сама дівчина займалася тим самим, але для цілої Вейри.

До кабінету заходити не хотілося. Дівчина не виходила звідти цілодобово, але така доля правителя — бюрократія існує в усіх світах. До того ж там просто було легше зосередитися.

— На тебе чекає Люціус, — спіймала дівчину Мона перед тим, як вона зайшла до кабінету. — Каже, ти щось щодо тесляра питала.

— Зрозуміла, дякую.

І справді Люціус сидів на м'якому кріслі, смиренно чекаючи, коли його фактична начальниця прийде.

— Маріанно, — він підвівся, дівчина потиснула йому руки. — Є новини.

Люціус розповів, що тесля з готовністю відновить будинки в найближчі кілька днів за підтримання дракона. Загалом, з урахуванням зникнення Маріанни, будинки вже, найімовірніше, готові, тож будуть готові до заселення одразу після обробки. А значить потрібен був Самюель.

Маріанна тужливо зітхнула, але робити було нічого.

— Добре, — сказала вона, — організуємо. А для тебе в мене нове завдання.

— Звісно, — Люціус охоче кивнув. — Я вже здав сесію, тож на найближчі два тижні в твоєму розпорядженні.

Сесія — дівчина, звісно, забула про неї, від чого їй хотілося провалитися крізь землю. Вона втомлено потерла скроні, видихнула і повернулася до теми. Проблеми потрібно вирішувати по одній.

— Тобі потрібно зв'язатися з Ісднілом, — дівчина написала на листочку адресу детектива і вручила однокласнику, — і почати роботу під прикриттям. Я підозрюю, що Даміано, той, за ким ми влаштовуємо стеження, причетний до великої злочинної діяльності. — Може він і організував пожежі, хто знає — але сіяти таку надію в голові того, хто потенційно захоче помститися, було небезпечно.

— Мені потрібно його розкрити? — Поцікавився Дарквуд. На це в нього досвіду точно було мало.

— Ні, просто стежити, — відповіла Маріанна, — разом із детективами. Вони — зі свого боку, ти — зі свого. Але будь під їхнім захистом, сам не вилазь. Ця людина дуже, чуєш, дуже небезпечна.

Люціус був єдиною людиною, кому дівчина б зараз довірила цю справу. Вони досить мало перетиналися, Даміано їх не бачив разом. При цьому Маріанна і Люціус залишалися з одного тіста — на них поглядали в класі через те, що вони відрізнялися від інших. Це їх зближувало. Це було її найкращою спробою спіймати Даміано на гарячому.

Люціус кивнув і вийшов з кабінету. Йому терміново потрібно було знайти Ісдніла.

На відміну від свого однокласника Маріанна не поспішала зустрічатися з тим, з ким справді потрібно було. Вона видихнула і вийшла на вулицю — прогулянка завжди допомагає перед ухваленням важливих рішень, і розмовами, які вона, відверто кажучи, не хотіла б чути.

Якого ж її здивування було, коли вийшовши на вулицю дівчина почула нескінченний шепіт перехожих. Усі дивилися на будівлю маєтку, показували пальцем і обговорювали щось знову і знову. Спантеличена Маріанна обернулася і обімліла. На будівлі синьою фарбою було виведено: "Фальшивий шлюб".

І якщо на секунду дівчина подумала, що це не може бути про неї, то написи далі по периметру будинку переконали її. Скрізь виднілися слова: "Драконам тут не місце" і "Вейра проти Ірміріона". Важко видихнувши, Маріанна підійшла до воріт.

— Доброго ранку, панове, чим можу допомогти? — Запитала вона і здивовані перехожі почали розходитися. Вони прийшли виключно попліткувати, а не з'ясовувати стосунки з правителем їхньої країни.

"Ще б пак", — фиркнула Маріанна. Роздавши кілька вказівок щодо фарби та як її швидко змити, дівчина повернулася до кабінету і зателефонувала Самюелю.

— Ти підготував торговельну угоду? — Запитала вона після стандартних фраз ввічливості, кинутих один одному.

— Якщо наші заручини ще в силі, — наривається, усе з ним зрозуміло, — то звісно.

— Внеси, будь ласка, пункт щодо обробки будівель. — Додала Маріанна, на що почула тишу в слухавці. — Це пов'язано з тим, що ми обговорювали.

— Зрозумів.

Лаконічний, як диявол, але й так само привабливий. Подивившись на час, Маріанна зрозуміла, що очікувати його тут можна протягом кількох годин. Потрібно було встигнути стерти всі написи і покласти край недолугим пліткам.

Їм потрібно будь-що-будь відновити крихкий союз між державами. І про себе подумати. Маріанна видихнула і сумно подивилася за вікно. Хотіла б вона зараз розсікати хмари й літати разом зі своїм улюбленим драконом. Нехотя посміхнулася теплим спогадам.