Глава 11. Приваблива пропозиція

Після нападу було вирішено покинути Тіньові землі без подальшого продовження вивчення. Калеб особисто сторожив палату Маріанни всю ніч, тож під ранок виглядав абсолютно не транспортабельно. Він заприсягся, що зробить усе, щоб дівчину більше ніхто й пальцем не чіпав, але надмірно турботливий Кітано вже все вирішив. Маріанна не слухала б його за статусом, тому цей хитрий лис вчинив по-своєму — зв'язався із Самюелем.

— Їхня бесіда була вкрай кумедною, — по секрету розповіла дівчині Ейпріл. — "Добрий день" — Кітано, "Ти ще смієш мені дзвонити?!" — Самюель, "На Маріанну напали" — Кітано, "Виїжджаю" і короткі гудки. Поки ти спала, цей дракон перевернув усю лікарню догори дном.

— І де він зараз? — Похмуро поцікавилася Маріанна.

— Чекає на тебе з уже зібраними твоїми речами. Тільки даси їм знак, що прокинулася, тебе відвезуть.

— Я б хотіла попрощатися з Eленою і Маркусом, — пручалася Маріанна, але кішка тільки сумно подивилася на неї у відповідь — навряд чи хтось дасть їй зараз зустрітися з вампірами без стабілізуючої людської енергії всередині.

Еллі все ж зайшла, щойно Маріанна покликала медсестру. Жінка була перетвореною на вампіра, тому людська енергія збереглася в її тілі. Вона контролювала свою спрагу, якої майже і не відчувала.

— Бережи себе, моя дівчинко, — жінка міцно обійняла Маріанну, вручила плюшевого ведмедика і записку від Елени. Дівчина добряче вибачалася за поведінку вчених, була вкрай засмучена тим, що їм не дали попрощатися, і сподівалася на швидку зустріч — на Раді бодай, якщо не знову в Тіньових землях.

— Еллі, — перед відходом жінки Маріанна подала голос, — не вважайте за грубість, але скільки вам років?

Еллі на мить зупинилася і вперила довгий погляд у дівчину. Жінка знову була з паличкою, на яку важко спиралася, як це часто трапляється в похилому віці — проблеми з колінами, ногами загалом заважали їй вільно пересуватися. Але ж не так давно цього не було.

— Спитаєш у Калеба, — ухильно відповіла Еллі, — я давно перестала рахувати.

Помітивши це запитання в себе в голові, Маріанна поспішила вдягнутися і, прихопивши Ейпріл, вийшла до Самюеля. Він із похмурим обличчям зустрів її біля входу в лікарню. До самої дівчини було заборонено підходити ближче, ніж на 100 метрів — Калеб сам охороняв територію. Під його пильним поглядом Самюель роздягнувся і почав перевтілення.

— Сподіваюся, це не накладе відбиток на відносини наших країн, — пробурмотів засмучений вампір.

— Навпаки, — зауважила дівчина. — Я багато чого почерпнула у вас. Подальші відносини пропоную обговорити вже у Вейрі, де нікому не загрожує нічого. — Маріанна ніяково посміхнулася. — Принаймні тобі точно не загрожує. Там підпишемо всі угоди.

— Так їм бути? — Не вірячи своєму голосу вимовив Калеб. — Я думав...

— Я теж. — Хмикнула Маріанна. — Твій науковий центр вражає уяву, але не розв'язує ключову проблему — неконтрольована спрага. Як ми можемо організовувати культурний обмін? Відкривати кордони? Займатися обміном студентів? Усе це під забороною доти, доки я не можу гарантувати безпеку жителів Вейри.

Калеб мовчав, а Маріанна повернулася в бік дракона — він нетерпляче видихав пару з рота, чекаючи, коли дівчина видерється на його спину. Кітано поруч не було. Маріанна невесело хмикнула — мабуть, Самюель відправив її радника на таксі або чомусь подібному.

— Тому в нас багато роботи, — підсумувала вона. — Чекатиму на тебе в маєтку Леромео з відповідями на мої запитання.

Вона жваво підхопила одяг Самюеля, закинула його до рюкзака, який накинула на плечі на ходу, і залізла на спину до дракона. М'яко і плавно він змахнув крилами, дозволяючи потокам повітря підкинути його вище. Калеб стояв унизу і довго дивився їм услід — невеселі думки витали в його голові.

У маєтку Леромео всі були перелякані — Мона обурювалася поведінкою Калеба і його недбалістю, діти галасували й галасували, доки їхня "няня" не могла заспокоїтися, Самюель міряв кроками кімнату, чекаючи на Маріанну, — а сама дівчина спокійно розкладала речі у своїх покоях.

— Може, спустишся до них? — Ліниво поцікавилася Ейпріл.

— Зачекають. — Хмикнула Маріанна. — Я вдома, в безпеці, а відповідати на їхні нескінченні й безрезультатні запитання зовсім не хочеться. Щодо планів союзу теж не їм приймати рішення. У нас немає можливості не співпрацювати з ними, якщо Самюель продовжуватиме стояти на своєму.

— Кітано запитував його про можливість союзу, — протягнула Ейпріл.

Маріанна подивилася на кішку запитально, але та лише сумно похитала головою — навіть напад на дівчину не змусив дракона переглянути свої погляди.

— Упертий баран. — Прошепотіла Маріанна, натягнула найкращу свою посмішку і все ж таки вийшла з кімнати.

Виявляється, весь цей час на неї чекали під дверима і пошепки обговорювали, хто, де і з якої причини винен. Варто було Маріанні з'явитися, як шепіт стих, але промовисті погляди говорили більше за звинувачення, які не пролунали.

— Проблеми вирішувати мені, — нагадала дівчина всім присутнім, — я жива і здорова. Решту претензій адресуйте безпосередньо Калебу від свого імені. Мені потрібен Кітано і мапи найближчої місцевості.

— Мапи? — Не зрозуміла Мона.