Глава 10. Ці вампіри

Ранок привітав Маріанну не дуже ласкавим "мяу" і криками на кшталт "я тільки кігті обріжу і все!". Вставати не хотілося, реагувати теж. У цьому випадку, вдавання того, що не знав, звільняє від відповідальності.

— Мяу!

Абсолютно точно дівчину це не стосується, проблеми не її та й не помирали ще кішки від пострижених кігтів.

— Мяу!!!

Вона вчора літала по різних політичних зустрічах, сварилася з правителем Ірміріона під наглядом правителя Тіньових земель і з відвертими заграваннями радника Вейри. Дуже важливі політичні обговорення, їй узагалі не до того.

— Мяу!!!

— Та що у вас там відбувається?! — Заревіла Маріанна, викидаючи подушку в бік дверей.

На подив дівчини подушка не зупинилася на перешкоді, а полетіла далі донизу сходами, приземлившись на чиїйсь — Маріанна не бачила, чиїй — маківці. Доказом тому пролунало гучне:

— За що?!

Отримав, як виявилося, Калеб.

— Сімейні традиції! — Випалила Маріанна, зрозумівши, у кого влучила.

— Замах на правителя Тіньових земель! — Закричав Калеб, сміючись. Він забіг до кімнати з тією самою злощасною подушкою і відправив її прямо на маківку Маріанни.

— А це вже замах на правителя Вейри!

— Мяу! — Голосно погодилася Ейпріл, застрибнувши до дівчини на руки і сховавшись у складках її ковдри.

До кімнати акуратним кроком пройшла Елена, тримаючи в руках щипці для стрижки котячих кігтів. Вона агресивно клацала ними, від чого нещасна кішка стиснулася.

— Що це? — Якось зіщулившись запитала Маріанна.

— Як що, — не зрозуміла Елена, — кігті стригти, звісно. Тварині ж не поясниш, що псувати меблі недобре!

"Я не псувала меблі!", — заволала кішка, але почути її могла хіба що Маріанна, від чого остання ніяково хіхікнула.

— Що смішного, — не зрозуміла Елена.

— Люба, — посмішку Маріанни підтримав Калеб, — ти намагалася постригти кігті Ейпріл?

— Ну так, — кивнула вона, — наші Моська і Луська постійно псують меблі, якщо не постригти кігті.

— Люба, — прикривши очі і намагаючись зам'яти істеричний сміх, промовив Калеб. — Ти знаєш, що це за кішка?

Елена промовчала, вочевидь очікуючи продовження. Вона подивилася на Маріанну, але та лише сонно позіхала та й не бачила в ситуації жодної проблеми.

"Кричуща поведінка!" — Кричала Ейпріл, але Маріанна навіть палець об палець не вдарила, щоб захистити гідність духу.

— Це дух розподілу життя, — все ж таки вичавив із себе вампір, — мисляча і розмовляюча істота, просто чути його може тільки потраплянка, Маріанна.

— Яка потраплянка, — зовсім розгубилася Елена, — ти скажи, Маріанно, якщо потрапила кудись, я допоможу вибратися.

Тут уже розреготалися всі присутні в кімнаті — за винятком Елени, звісно. Загалом, у плани Маріанни не входило розповідати всім про переселення, але якщо вже на пазурі всемогутньої кішки-духа робили замах, то доводилося розповісти про великі таїнства її минулого життя.

Калеб повів Елену пояснювати, що таке потраплянки і як це працює, а дівчина змогла, нарешті, встати з ліжка і привести себе до ладу. Уся історія Калеба і мами його дівчини все ще не виходила в неї з голови, але бачачи щастя в очах цієї парочки, Маріанна вирішила не переживати. Дорослі люди, самі розберуться.

Але на майбутнє — дівчина подумки зробила позначку в голові — потрібно випустити звід законів, що забороняють або дозволяють певні речі, зокрема й магічні.

У Вейрі за якимось диким збігом обставин досі не було магічного законодавства. Формально вбивство, крадіжка і подібні порушення каралися законом, але щось менше, на кшталт простого впливу на людину або залякування за допомогою магії, насильницьке виманювання крові — все це ховалося від наслідків. Потрібно було випустити звід правил, який би дозволяв або забороняв певні речі між вампірами, драконами і людьми.

Маріанна тяжко зітхнула. Проблема крилася в тому, що вампірів і особливо драконів у самій Вейрі було так мало, що раніше закони просто були не потрібні.

— Довго зітхати будеш? — Буркнула ще ображена Ейпріл.

— Поки не розв'яжу всі проблеми, — усміхнулася дівчина і полетіла у ванну збиратися. Попереду на неї чекала захоплива подорож із Калебом до технічного відділу його країни.

Будівля наукового центру виявилася зовсім не далеко — навіть летіти на драконі не довелося. Перед входом у лабораторії Маріанна помітила вампірів, зайнятих різними завданнями. Вони носили інструменти і проводили експерименти, створюючи дивовижні пристрої. Калеб із гордістю розповідав про кожного вампіра, підкреслюючи їхню важливу роль у технологічному прогресі Тіньових земель.

— Це, — чоловік продемонстрував невеликий прилад із довгими трубками, що виходили з нього, — агровод, наш останній винахід. Він наповнюється вампіричною енергією, — він показав на бак, що був порожнім, провів рукою і бак виявився наповненим блакитнуватою рідиною, — потім натискаєш на активацію і встановлюєш біля пшеничних полів.