Глава Восьма - 1:0

Кітано рухався дуже впевнено, ведучи дівчину в знайомому їй ритмі. Маріанна не була великим знавцем вальсу - у школі на випускному танцювала і все. Але з цим молодим чоловіком було легко танцювати, достатньо лише піддаватися його кроку.
Він відрізнявся від решти. Досить невисокого зросту Кітано випромінював упевненість і спокій дресирувальника в оточенні тварин цирку. Рух рукою і його тонкі пальці сплелися з пальцями Маріанни у своєму, абсолютно окремому танці.
Чоловік був одягнений у сніжно-білу вільного крою сорочку, що на крутих поворотах відкривала його ключиці та жовнахи поверненої в бік голови. На помаху вій Маріанна встигала оглянути його впевнене обличчя з легкою безтурботною і ледь помітною посмішкою.
Люди почали озиратися. Ніхто не вальсував у залі, крім Маріанни та Кітано. Ніхто не танцював так, як вони.
- Він дивиться, - тихо прошепотів Кітано на вухо дівчині, - тож ви чудово справляєтеся.
- Із чим? - Не зрозуміла Маріанна.
- З емоціями, - серйозно кивнув Кітано, але в його очах танцювали смішинки, - чи ви не граєтеся, коли так допитливо розглядаєте мене?
Маріанна спалахнула в одну секунду й опустила очі. Вона навіть не думала, що чоловік встиг помітити її погляд - та й як, він же так зосереджено танцював!
- Сьогодні так багато людей, - вирішила змінити тему дівчина, - не думала, що на звичайний вечір збирається весь зал.
Кітано продовжував упевнено вести дівчину в танці, але його посмішка ненадовго згасла, немов він серйозно про щось задумався. Кілька тактів вони провели в повній тиші.
- Ви ж знаєте, що наступного тижня весілля Хоакіна? - Запитав він обережно. - Не те щоб це було таємницею, але було б дивно, якби його рідна сестра не знала про це.
- Ми не дуже близькі, - ухильно відповіла Маріанна.
- Я б так це не назвав, - досить здивовано відповів Кітано.
Ситуація загострювалася: дівчина відчувала, що вона легко може оступитися і видати себе. Вона й гадки не мала про те, які стосунки між нею та братом. Він жодного разу не відвідував її, і в дитинстві Маріанна була впевнена, що є старшою дитиною. Дівчина почала намагатися знайти вихід із ситуації. Може зупинити танець? Знепритомніти?
- Маріанно, ви задумалися і ледь не впали, - притиснув дівчину сильніше до себе Кітано. - Ваші стосунки з братом навряд чи мене стосуються, не переживайте ви так.
Може я до вас ближче притиснутися хотіла? - Скористалася кокетством Маріанна, як рятівною соломинкою у вирі.
Але, мабуть, цей вир був у дитячому басейні, бо це спрацювало. Кітано розсміявся і почав кружляти дівчину, підхоплюючи щоразу, коли вона була готова впасти. Божевільний ритм змусив розсміятися вже й Маріанну. Її щирий сміх залив кімнату, як сонячне світло заливає дім, щойно відчиняються штори.
Щаслива мить дитячих пустощів закінчилася так само різко, як і почалася - музика стихла. Пара зупинилася, і тієї ж миті до неї підлетів Седрик.
- Кітано, - кивнув він, схопив Маріанну за лікоть і вивів із залу.
Дівчина не пручалася. З Кітано знову спілкуватися їй було небезпечно, Самюель десь пропадав, а Даніеллу вона так і не побачила. Невелика перерва від цієї вистави була б як ніколи доречною. Маріанна тільки сподівалася, що вона не стане антрактом перед другим виходом.
По-моєму, ми говорили про твоє знайомство із Самюелем, а не Кітано, - холодно зауважив Седрик, коли вони опинилися в кімнаті Маріанни.
Я з ним познайомилася! Хто ж йому доктор, що якась панянка виявилася цікавішою за мене, - останнє прозвучало зовсім із ненадуманою образою в голосі.
Седрик хмикнув, підійшов до Маріанни та підняв її підборіддя. Дівчина змогла розгледіти вогонь у його очах, але не такий вогонь, що огортає, як у Самюеля, і не заспокійливий, як у Кітано. Його вогонь був чорним і смертоносним. Маріанна відчувала, що продовжи вона дивитися, втратить контроль над тілом і загине. Вона відвела погляд. Седрик знову хмикнув і тихо промовив:
- Ти зможеш підпорядкувати собі будь-якого чоловіка, якщо захочеш. Ти просто недостатньо сильно хочеш.
Дівчина прибрала його руку від свого обличчя. На дотик вона була крижаною.
- Навіщо він узагалі вам? - Маріанна випалила і завмерла. Затихла. Усі звуки на мить приглушилися від припливу адреналіну.
Зараз. Зараз її шанс з'ясувати правду.
- Ірміріон не ділиться ні дітьми, ні до ладу дружиною, - продовжила вона, - ви нічого не отримаєте від нашого союзу.
Седрик схопив Маріанну за руку, змусивши знову дивитися собі в очі. Він був розлючений. Дівчина відчувала, як кипить кров усередині нього. Чи була це кров, чи концентрація магії, енергії - що тут ще існує? Але точно не щось безпечне.
- Ти, здається, політологію вивчаєш у коледжі, - крізь зуби процідив він, - от і відповіси мені на запитання, навіщо нам союз з Ірміріоном. А поки що переодягнися і повертайся в зал. Даніелла шукала тебе.

Брехня, Маріанна так і не бачила маму в залі. Вона була впевнена в цьому абсолютно точно, але сперечатися з дядьком не наважилася. Здається, вона почала розуміти попередню власницю тіла дедалі більше й більше - дівчину роками придушували і змушували діяти згідно зі своїми інтересами. Закута в рамки вдячності за життя у Верхньому домі, вона не сміла опиратися. Тепер усе буде інакше.
Дівчина вирівнялася і подивилася на чоловіка зверху вниз, наскільки її зріст дозволяв їй.
- Я погано почуваюся, дядьку, - вимовила вона чітко, - гадаю, на сьогодні мої веселощі скінчилися.
- Ти забуваєшся, - прошипів Седрик.
- Можемо покликати лікаря, щоб він підтвердив мої слова, - дівчина вирвала свою руку із захоплення, - якщо ви мені не вірите, дядечку.
Седрик видихнув, посміхнувся крізь зуби і сказав щось на кшталт: "Подивимося" і вийшов із кімнати. Що ж, дядечко, 1:0. Маріанна переможно посміхнулася, як раптово зрозуміла, що замкнула саму себе від веселощів і світу. Поки внизу всі танцювали, їли закуски, які їй так і не судилося скуштувати, їй доведеться проводити час у добровільному засланні. Дівчина підійшла до ліжка.
- Уже повернулася? - Сонно промурчала Ейпріл.
Маріанна мовчки сіла на ліжко й уткнулася носом у пухнастий бік кішки. Їй було сумно, прикро, боляче - емоції накрили її, щойно адреналін відлив від голови. З ким Самюель? Чому вона так нічого й не запитала в Кітано про Хоакіна, хоч би як вони познайомилися? Де її мама?
Дівчина тихо схлипнула. Ейпріл стривожено згорнулася в грудку і стала вилизувати обличчя Маріанни, але їй легше не ставало.
- Через тиждень весілля мого брата, - тихо промовила вона перед тим, як заснути на ліжку, так і не роздягнувшись.