Розділ 17: Коли все йде шкереберть

Коли все йде шкереберть, в твоє життя хоче увірватися щось прекрасне

POVАня

 Щойно я розплющила очі, то одразу ж зрозуміла, що сьогодні буде жахливий день. Я обвела поглядом нашу кімнату і не побачила там жодної подруги! З поганим передчуттям я зиркнула на годинник й зрозуміла, що до першого уроку лишилося тільки півгодини.

 Коли моя сонна голова нарешті переварила отриману інформацію, я вскочила з ліжка й чимдуж побігла снідати. По дорозі я двічі спотикнулася й один раз впала зі сходів, ледве не вивернувши собі ногу. Далі було ще гірше: за сніданком я пересолила собі омлет, обпекла язика гарячою кавою та ледь не подавилася злощасною грінкою.

 «Схоже, я не доживу до вечора!».

 Я була на півшляху до класу, де мав проходити Захист від темних мистецтв, коли продзвенів дзвінок на урок:

«О, ні! Фрау Штраус приб’є мене! А мені ще доповідь розповідати!», — гарячково думала я, перескакуючи одразу по декілька сходинок.

 До потрібного мені кабінету залишилося якихось двадцять метрів, коли мене раптом зупинив Джеймс:

 — Аню, мені потрібна твоя допомога! — сказав він, викликаючи хвилю непотрібних спогадів.

 — Не зараз, Джеймсе, я спізнююся! І ти, до речі, теж.

 — Сіріусу погано! — вигукнув він і моментально змусив мене зупинитися. — Він приніс з дому якийсь артефакт, думав, що нам пригодиться, а потім торкнувся і… Пітер та Ремус зараз допомагають йому дістатися до лікарні.

 — Чим я можу допомогти?

 — Візьми це, — хлопець тицьнув мені в руки якусь загорнуту в клаптик тканини річ, — і віднеси професорці Штраус. Нехай огляне — вона мусить розбиратися в таких штуках. Але нізащо не торкайся його!

 — Гаразд, — кивнула я і в двічі швидше, ніж до того побігла в потрібному напрямку.

***

 — Добрий ранок! Вибачте за запізнення! Можна ввійти? — протарабанила я, коли влетіла в клас.

 — Сідай, Вайт. Доповідь здаси після уроку, — сказала жінка, але я не дотрималася її вказівок й пошепки переповіла професорці прохання Поттера.

 Дослухавши, фрау Штраус вказала чарівною паличкою на згорток тканини й з нього піднявся якийсь коштовний камінь бірюзового кольору, тричі крутнувся у повітрі й прилип до зап’ястка вчительки. Усі в класі заклякли, очікуючи подальшого розвитку подій, але нічого не сталося і, заспокоївшись, професорка сказала:

 — Руки в гору, дупу в низ, признавайтесь: хто фашист?

 Учні розреготалися, відверто глузуючи з її жахливого німецького акценту, котрий так раптово з’явився.

 Несподівано почувся стукіт і через декілька секунд у дверях кабінету постали Мародери, включаючи живого-живісінького Блека, й тут до мене дійшла причина такої дивної поведінки фрау Штраус.

 Хлопці хотіли були сісти на свої звичні місця за останніми партами, але професорка їх випередила та вигукнула:

 — Weggegangen platz vergangen!*

 А потім повернулася до свого столу й мовила:

 — Повернімося до теми уроку, мої любі єврейські дітки!

 У відповідь класом прокотилася хвиля сміху, лише Сара Векслер (уродженка Ізраїлю), спантелично втупилася в німкеню. Жінка це помітила й, набувши доволі загрозливого вигляду, підійшла до бідолашної гафелпафки:

 — Wie ein Schwein vor dem Uhrwerk stehen!**

 Не зважаючи на відчайдушні спроби фрау Штраус вести урок так, ніби нічого не сталося в класі панував хаос. Учні від душі реготали над недолугими фразами, а деякі навіть підбурювали:

 — Скажіть, пані професорко, а що нам робити при зустрічі з вампіром?

 — Розстрілять!!!

 Утихомирилась вона тільки тоді, коли до кінця уроку залишилося не більше десяти хвилин.

 — П’ятдесят очок з Ґрифіндору! А вам чотирьом, — фрау Штраус звернулася до Мародерів, — призначаю покарання у вигляді переписування ткестів щоп’ятниці до кінця квітня!

 — Вибачте, пані професорко, ви сказали чотирьом? — перепитав Джеймс і глипнув на мене.

 — Ох, дякую. Вас, міс Вайт, це також стосується!

 — Але ж, фрау Штраус… — почала я, отетерівши від такої прояви.

 — Нічого чути не бажаю, — перебила мене вона.

 Я ошелешено глянула на Поттера, але хлопець не пояснив причину своєї нахабності й тільки весело підморгнув, виходячи з класу.

 «Ще тільки закохатися в нього мені не вистачало!», — подумала я, багровіючи.

*Weggegangen platz vergangen! — німецький аналог приказки «курка встала — місце пропало.

**Wie ein Schwein vor dem Uhrwerk stehen! — німецький аналог приказки «дивиться, як баран на нові ворота», дослівно означає «стоїть, як свиня перед годинником».

-------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------