Розділ 13: Таємниця Лілі

POVАня

 Останнього місяця час плинув швидше, ніж бурні води річки Тиси і я навіть не зщулилася, як залишилося тільки десять днів до католицького Різдва.

 Усюди панувала святкова атмосфера: ельфи-домовики прикрашали замок, учні обговорювали плани на зимові канікули, а портрети подекуди навіть співали колядки. Проте ця атмосфера загального піднесення поширювалася, на жаль, не на кожного. Лєна, наприклад, була серед тих бідолах, котрі замість того, щоб підспівувати чарівним портретам тихенько мугикали під ніс похоронний марш.

 Насправді все було не настільки погано: дівчина не впадала в депресію, а лише ходила частіше похмурою та рідше усміхалася. Після їхньої останньої зустрічі в бібліотеці Ремус почав її уникати, бо, напевне, вважав, що ледве не зашкодив Лєні того дня. Подруга погоджувалася з моєю версією й додавала, що їй також варто було б пам’ятати про повню: якби вона не пішла в бібліотеку, то їхні стосунки залишилися б так само чудовими. Зрештою, нічого поганого тієї ночі таки не сталося, але, щоб впевнети у цьому закомплексованого Люпина, потрібно було розповісти йому про те, що нам відома його таємниця. Однак це могло тільки погіршити ситуацію, тому я облишила спроби знову об’єднати Лєну та Ремуса, вирішивши, що час все виправить, а сама взялася поліпшувати настрій друзів.

 На щастя, я володіла даром заговорювання зубів, тож страждали вони уже менше. У мене ж були й інші проблеми: я ніяк не могла достатньо зблизитися з Лілі. Справа в тому, що мені чомусь здавалося, що саме я мушу її в майбутньому звести з Джеймсом, але для цього я мала б краще знати дівчину. Після розмови в Ґоґсміді Еванс почала тепліше до мене ставитися, та все ж не надто довіряла. Що я тільки не намагалася робити — а з листопада місяця не просунулася вперед ні на міліметр.

 Ось про що я думала після чергової поразки, коли, не знайшовши, що сказати, вирішила здатися і піти відпочити в нашу спільну кімнату. На жаль, там нікого не було, тому мої думки знову зосередилися на цій проблемі:

 «Якби ж я знала, про що Лілі промовчала під час прогулянки в Ґоґсміді, тоді точно знайшла б до неї правильний підхід!».

 Тут мій погляд впав на тумбочку, яка стояла біля ліжка Еванс. На ній лежав блокнот в шкіряній обкладинці, який був записником або ж щоденником рудої. Я одразу зрозуміла, що хочу його почитати — не весь, хоча б один запис.

 Я, звісно, знала, що чиню неправильно, але, в даній ситуації мене більше хвилювало чи вдасться мені вийти сухою із води. Власниця блокноту зараз тренувалася виконувати закляття «Протеґо» в одному з пустих класів, тож повернеться вона приблизно через півгодини; Мерлін пішла на побачення, а отже ночувати тут не буде; Аліса також на побачені, тому прийде пізно. Єдиною, через кого мені залишалося хвилюватися була Лєна. Я не знала куди і на який проміжок часу зникала моя найкраща подруга, хоча, можна було припустити, що дівчина блукала Кімнатою на вимогу, яку вона так любила. А якщо це справді так, то в мене є як мінімум тридцять хвилин на все про все.

 Я простягла до нього руку і майже торкнулася пальцями обкладинки, але в останню мить різко відсахнулася: а що як Лілі вирішила накласти захисні чари? Круглих відмінниць не слід недооцінювати.

 — Спеціаліс ревіло, — промовили я і легенько стукнула чарівною паличкою по блокноту.

 Але нічого не сталося. Я полегшено зітхнула й, розкривши його на останньому записі, почала читати.

05.12.76

 Нарешті настала зима! Сподіваюся, що хоча б Різдво покращить мені настрій, бо мені вже так остогидла хандра… Але, зрештою, навіть воно не здатне змінити те, що сталося в червні цього року.

 Пам’ятаю, як я сподівалася, що коли повернуся в Гоґвортс, то все стане на свої місця, або хоча б мені полегшає. Я помилилася: ставало лише гірше. Кожен день я бачу його і кожен день можу сказати, що готова дати другий шанс, можу сказати, що кохаю його. Але гордість не дає. Якби Сев знав…

 Далі я читати не стала, бо нарешті змогла дістати ту частинку пазла, якої не вистачало для повної картинки. Лілі справді любила Снейпа і до їхнього щастя залишався тільки один крок, який не дала зробити гордість дівчини. Саме через це вона врешті-решт відповіла взаємністю на залицяння Джеймса. Але навряд чи ті почуття могли зрівнятся з тим, що вона відчувала до слизеринці. Він був її першим коханням, а таке, на своєму досвіді знаю, ніколи не забувається…