30.

Від Луни

Я прокинулася рано, ще до будильника. Кілька секунд лежала нерухомо, дивлячись у стелю, а потім повернула голову до іншого боку ліжка

Андріана ще спала

Я відразу відвела погляд. Учора ми так і не поговорили. Не обійнялися перед сном, не поцілувалися, навіть нормально не побажали одна одній доброї ночі. І тепер мені доводилося прокидатися з думками про те, що сталося

Я не хотіла починати ранок зі сварки. Не хотіла знову пояснювати, чому затрималася на роботі, і слухати, чому мала повернутися раніше. Принаймні зараз

Тому я просто встала

Одразу дістала навушники, одягнула їх і ввімкнула музику. Знайомі мелодії допомогли трохи відсторонитися від думок. Я зробила ранкову зарядку, виконуючи вправи у звичному порядку, а потім пішла до ванної кімнати

Ранкова гігієна, чистий одяг, волосся, яке потрібно було привести до ладу. Усе послідовно, без поспіху й без необхідності з кимось розмовляти

Коли я вийшла на кухню, Андріана ще не з'явилася

Я дістала продукти й приготувала сніданок лише для себе. Зазвичай я запитувала Андріану, що вона хоче їсти, або готувала щось на двох. Іноді вона сама приходила на кухню, обіймала мене ззаду й починала розповідати про свої плани на день

Сьогодні я навіть не стала перевіряти, чи вона прокинулася

Поставила тарілку на стіл, налила собі напій і сіла снідати. Навушники залишалися на мені, музика звучала досить тихо, щоб я могла чути навколишні звуки

Я вже майже закінчила, коли побачила Андріану у дверях кухні

Вона була в домашньому одязі, з трохи скуйовдженим волоссям. На мить наші погляди зустрілися

- Доброго ранку, - сказала вона

Я подивилася на неї й коротко кивнула

Нічого не відповіла

Андріана завмерла на секунду, наче чекала, що я все-таки зніму навушник і скажу бодай кілька слів. Але я знову опустила погляд до тарілки

Вона повільно підійшла до столу

- Ти вже поснідала?

Я почула запитання, проте не відповіла відразу. Відклала виделку, витерла губи серветкою й подивилася на неї

- Майже

Це було єдине слово, яке я сказала за весь ранок

Андріана стиснула губи. Вона не стала продовжувати розмову, лише відсунула стілець і сіла навпроти

Я бачила її краєм ока, але навмисно не дивилася в її бік. Не тому, що перестала її любити. І не тому, що хотіла покарати мовчанням

Просто я не знала, що сказати

Якби я почала говорити, довелося б пояснювати свої почуття, а я сама ще не розібралася в них. Мені потрібно було трохи часу, щоб усе впорядкувати в голові. Я знала, що Андріана теж має право на пояснення, але не могла змусити себе розпочати цю розмову саме зараз

Я доїла, віднесла тарілку до раковини й помила її

Потім перевірила, чи взяла телефон, документи та ключі. Одягнула куртку, поправила навушники й дістала телефон, щоб викликати таксі

- Луно, - тихо покликала Андріана

Я завмерла біля дверей, не повертаючись

- Ти вже їдеш?

- Так

- Ми сьогодні поговоримо?

Я заплющила очі на коротку мить

Мені хотілося відповісти, що так. Що я не збираюся уникати цієї розмови вічно. Що мені шкода за вчорашнє, але я все ще не готова обговорювати це на кухні, поки в голові шумить від недосипу й невисловлених думок

Натомість я лише сказала:

- Не знаю

Це прозвучало холодніше, ніж я хотіла

Андріана нічого не відповіла

Я відкрила двері й вийшла з квартири. Уже в коридорі перевірила телефон: таксі мало приїхати за кілька хвилин

Поки чекала, дивилася на екран і слухала музику. Коли водій повідомив, що прибув, я спустилася вниз і сіла в автомобіль

Лише тоді дозволила собі відкинутися на спинку сидіння

Я знала, що вчинила не найкращим чином. Андріана не була сторонньою людиною, яку можна просто залишити без відповіді. Вона була моєю дружиною, людиною, до якої я поверталася додому, з якою ділила ліжко, плани й життя

Але зараз мені було легше дивитися у вікно, ніж уявляти її обличчя, коли я промовчала у відповідь на просте «доброго ранку»

Телефон завібрував у моїй руці

Я подивилася на екран, сподіваючись побачити повідомлення від колег про справу. Проте повідомлення було від Андріани

«Я не хочу, щоб ми продовжували мовчати одна з одною. Я не змушуватиму тебе говорити прямо зараз. Просто дай мені знати, коли будеш готова»

Я перечитала його двічі

Пальці зависли над клавіатурою. Я могла написати, що зрозуміла. Могла сказати, що люблю її. Могла хоча б поставити сердечко