27.

Від Андріани

Я прокинулася о восьмій ранку. У нас із Луною був вихідний, і після вчорашнього дня я сподівалася нарешті виспатися та провести трохи часу з дружиною

Обережно підвівшись із ліжка, я накинула халат і зазирнула до кімнати, де спали дівчата

Луна лежала на боці, обіймаючи Лану. Сестра притулилася до неї, поклавши голову їй на плече. Обидві спали міцно, і я не стала їх будити

Нехай посплять. Їм обом це потрібно

Я тихенько зачинила двері й пішла до ванної кімнати. Після ранкової гігієни переодягнулася в домашній одяг і попрямувала на кухню готувати сніданок

Я вирішила зробити омлет, нарізати свіжі овочі, підсмажити хліб і заварити чай. Знаючи Луну, я була майже впевнена, що вона прокинеться й відразу запитає, чи їли ми з Ланою. Тому цього разу хотіла подбати про сніданок заздалегідь

Приблизно через п'ятнадцять хвилин я почула кроки в коридорі

- Доброго ранку, - промовила я, не відриваючись від плити. - Ти якраз вчасно. Сніданок майже готовий

Відповіді не було

Я повернула голову й завмерла

У дверях стояла Лана. Вона була в домашньому одязі, трохи розпатлана після сну, але найбільше мене здивувало інше: вона була без протеза

Я мимоволі перевела погляд на її ногу, а потім знову подивилася їй в обличчя

- Лано, ти…, - я замовкла, намагаючись не поставити запитання так, щоб вона відчула себе ніяково. - Ти сьогодні без протеза

Лана трохи зніяковіла, але кивнула

- Так. У мене нога болить. Тому вирішила поки не надягати його

Я відразу вимкнула плиту

- Сильно болить?

- Терпимо. Просто сьогодні не хочу його надягати

У її голосі відчувалася втома. Я не стала наполягати на поясненнях, адже розуміла, що біль може бути виснажливим, особливо коли протез подразнює чутливі ділянки

- Добре. Тоді сідай, - сказала я, підходячи до столу. - Тільки не поспішай. Якщо тобі потрібна допомога, скажи

Лана обережно сіла на стілець. Я помітила, як вона на мить напружилася, влаштовуючись зручніше, але не стала відразу засипати її запитаннями

Я поставила на стіл тарілки з омлетом, овочами й тостами, принесла чайник і розлила чай по чашках

- Ось. Сніданок для двох, - оголосила я, сідаючи навпроти

Лана подивилася на стіл, а потім на мене

- Ти все це сама приготувала?

- Ні, звичайно. Мені допомагав невидимий кухар, який живе в нашій шафі

Лана здивовано підняла брови, а тоді тихенько засміялася

- Андріано!

- Що? Я ж не можу розкривати всі секрети нашого дому

Її усмішка була ще слабкою, але принаймні справжньою. Мені стало трохи легше на душі. Учора вона здавалася зовсім розбитою, а сьогодні вже могла хоча б ненадовго відволіктися

Ми почали снідати. Спочатку Лана їла мовчки, зрідка відпиваючи чай. Я не квапила її розмовою, дозволяючи звикнути до нового ранку

Зрештою вона сама порушила тишу

- А Луна ще спить?

- Так. Коли я заглядала до вас, вона міцно спала, обіймаючи тебе

Лана опустила очі й ледь усміхнулася

- Я, мабуть, усю ніч не відпускала її

- Трохи, - відповіла я з усмішкою. - Здається, моя дружина сьогодні була твоєю особистою подушкою

- Вибач. Я не хотіла заважати вам

Я відклала виделку й уважно подивилася на неї

- Лано, ми вже це обговорювали вчора. Ти нічого поганого не зробила. Луна сама захотіла залишитися з тобою. Вона тебе любить, і я теж хочу, щоб ти почувалася в нашому домі спокійно

Лана мовчки кивнула

- Дякую, - сказала вона трохи згодом. - Я не знаю, як би пережила вчорашній вечір сама

- І не потрібно зараз про це думати. Ти тут, ми поруч. Решту вирішуватимеш поступово

Я зробила ковток чаю, а потім знову звернула увагу на її ногу

- Слухай, Лано, якщо біль незвичний, сильніший, ніж зазвичай, або не минає, не ігноруй його, добре? Краще звернутися до лікаря. Я не хочу, щоб ти терпіла лише тому, що звикла справлятися сама

- Добре, - відповіла вона. - Я поспостерігаю за відчуттями

- Домовилися

Ми продовжили снідати. За вікном починався звичайний вихідний ранок, у квартирі було тихо й затишно

Я поглянула на двері кімнати, де спала Луна, і подумала, що не будитиму її ще деякий час. Нехай відпочине після важкого тижня

А поки я сиділа навпроти Лани й слухала її тихі розповіді про те, як вона спала, мене не полишало одне бажання: щоб хоча б цей день минув без нових потрясінь

Ми з Ланою закінчили снідати, і я почала прибирати зі столу. Вона запропонувала допомогти, але я відмовилася, нагадавши, що їй краще поки не навантажувати ногу, якщо та болить