Зміни

26.

Від Луни

О сьомій ранку нас розбудив телефон

Я спочатку навіть не зрозуміла, звідки лунає звук. Хотілося просто натягнути ковдру на голову й повернутися до сну, адже ввечері ми з Андріаною заснули досить пізно

Телефон продовжував дзвонити

Я навпомацки знайшла його на тумбочці й відповіла, навіть не глянувши на екран

- Луна Віталіївна?, - почувся голос Сергія Сергійовича

Я розплющила одне око

- Так, слухаю

- Знайшли труп. Треба вирушати. Геолокацію я вам уже скинув. Ігор Васильович теж їде на місце

Я потерла обличчя долонею, намагаючись остаточно прокинутися

- Добре. Я отримала повідомлення

- Чекаю на вас

- Зрозуміла

Я завершила дзвінок і поклала телефон назад на тумбочку

Поруч уже ворушилася Андріана. Вона, здається, прокинулася ще тоді, коли я почала розмовляти, і тепер швидко відкидала ковдру

- Що сталося?, - запитала вона, сідаючи на краю ліжка

- Знайшли тіло. Сергій Сергійович викликає нас на місце

- Добре, я зараз зберуся

Вона підвелася й одразу почала шукати одяг

А я залишилася лежати

Чесно кажучи, мені зовсім не хотілося вставати. Тіло ще не прокинулося, очі заплющувалися самі собою, а голова була важкою після короткого сну

Я повернулася на бік і притиснула до себе подушку

- Я трохи пізніше приїду, - пробурмотіла я

Андріана завмерла біля шафи

- Що?

- Трохи пізніше приїду в бюро

Вона повільно обернулася до мене

- Луно, ти серйозно?

- Абсолютно

- Нам щойно подзвонив Сергій Сергійович. Знайшли тіло, усі їдуть на місце, а ти збираєшся далі лежати?

Я заплющила очі

- Андріано, я все чула. Я приїду. Просто дай мені трохи часу прийти до тями після ночі

На кілька секунд у кімнаті запанувала тиша

Я розплющила очі й побачила, що дружина дивиться на мене з помітним хвилюванням

- Ти погано почуваєшся?, - запитала вона, підходячи до ліжка

- Ні

- Тобі щось болить?

- Ні, кохана

- Тоді чому ти не хочеш вставати?

Я простягнула до неї руку. Андріана відразу взяла її у свою

- Я просто втомилася. Ми пізно лягли, а тепер нас розбудили о сьомій. Мені потрібно трохи полежати, вмитися, випити кави й нормально прокинутися. Я не збираюся пропускати роботу

Вона уважно подивилася на мене

- Точно?

- Точно

- Ти ж не приховуєш від мене, що тобі погано?

Я зітхнула й потягнула її до себе за руку, змушуючи присісти на край ліжка

- Андріано, подивися на мене

Вона подивилася

- Я почуваюся нормально. Просто сонна. Я доросла людина, яка іноді хоче поспати довше, ніж до сьомої ранку

- Знаю, - тихо відповіла вона. - Просто я хвилююся

Моє серце трохи стислося від цих слів

Після всього, що ми пережили, я добре розуміла її страх. Вона звикла перевіряти, чи зі мною все гаразд, особливо після моєї недавньої хвороби. І я не хотіла, щоб звичайне ранкове бажання поспати перетворилося для неї на ще одну причину боятися

Я піднялася на лікті й поцілувала її в губи

- Усе добре, моя вперта дівчинка

- Не називай мене впертою, коли сама лежиш і відмовляєшся вставати

- Я не відмовляюся. Я переношу час свого підйому

Андріана закотила очі

- Господи, Луна

- Що? Це різні речі

Вона не втрималася й усміхнулася

Я поцілувала її ще раз, цього разу ніжніше, а потім торкнулася чолом її чола

- Їдь спокійно. Я напишу тобі, коли виїжджатиму

- Добре. Але, будь ласка, не затягуй надовго

- Постараюся