22. Документи

Від Андріани

Я прокинулася о пів на шосту ранку від неприємного відчуття в шлунку. Спочатку спробувала заплющити очі й полежати нерухомо, сподіваючись, що нудота мине сама, але за кілька секунд мені стало настільки погано, що я різко підвелася

Я прикрила рот долонею й поспішила до вбиральні

Ледве встигла зачинити за собою двері, як мене знудило. Я сперлася руками об раковину, намагаючись перевести подих. Усе тіло було слабким, а в голові крутилася лише одна думка: тільки б не розбудити Луну, тільки б вона продовжувала спати спокійно

Наступні тридцять хвилин я провела у вбиральні. Нудота то трохи відступала, то поверталася з новою силою. Кілька разів я вмивалася прохолодною водою й довго дивилася на своє відображення в дзеркалі

Обличчя було блідим, під очима залягли тіні, а губи пересохли

- Ну що ж ти робиш із собою, Андріано…, - прошепотіла я до свого відображення

Я й сама розуміла, що останні дні майже не відпочивала. Після лікарні я повернулася до роботи, потім увесь день хвилювалася за Луну, а вночі майже не спала. До цього додавалася вагітність, через яку нудота й раніше часом давалася взнаки

Нарешті мені стало трохи легше. Я прополоскала рот, умостила волосся за вуха й повільно відчинила двері

У коридорі на мене вже чекала Лана

- Андріано?, - Вона відразу підвелася зі стільця. - Ти де була? Я прийшла перевірити, як ви з Луною, а тебе немає біля палати

- У вбиральні, - тихо відповіла я

Лана придивилася до мене й насупилася

- Тобі погано?

- Уже трохи краще

- Що означає «трохи краще»? Ти ледве стоїш на ногах. Ти що, плакала?

Я втомлено похитала головою

- Ні. Мене нудило

- Давно?

- Приблизно пів години

Лана відразу стала серйознішою. Вона підійшла ближче, але не торкнулася мене, лише уважно подивилася в очі

- Ти щось їла вчора ввечері?

- Не пам'ятаю. Здається, майже нічого

- Андріано…

- Лано, будь ласка, не починай. Я просто хочу повернутися до Луни

Вона на мить замовкла, а тоді спокійно відповіла:

- Я не збираюся сварити тебе. Але ти сама нещодавно була в лікарні. Ти вагітна, кілька днів почувалася погано, а тепер знову блюєш. Я не можу просто зробити вигляд, що нічого не відбувається

Я відвела погляд

- Я знаю

- Ти пила воду?

- Ні

- Тоді давай спочатку сядемо. Я принесу тобі води, а потім вирішимо, що робити далі

- Я не хочу залишати Луну саму

- Луна не сама. У палаті є медики, а я зараз тут. Ти можеш трохи подбати й про себе

Ці слова чомусь зачепили мене сильніше, ніж я очікувала

Я опустилася на стілець біля стіни й прикрила обличчя долонями

- Я просто так боюся за неї, Лано. Учора, коли я знайшла її вдома, вона взагалі не реагувала на мене. А тепер вона спить у лікарні, і я навіть не знаю, що буде, коли вона прокинеться. Я не можу піти звідси. Не можу залишити її

Лана сіла поруч

- Я розумію. Вона моя сестра, і я теж боюся. Але якщо ти сама зляжеш, Луні від цього краще не стане

Я гірко всміхнулася

- Ти говориш точнісінько як її мама

- Мабуть, тому, що ми всі хвилюємося за вас обох

Я підняла голову й подивилася на неї

- Ти знаєш, що найгірше?

- Що?

- Я навіть не знаю, чи захоче Луна бачити мене, коли прокинеться. Учора вона попросила маму не відправляти мене додому, але водночас сказала, що не готова зі мною зустрітися. Я не хочу тиснути на неї. Просто хочу бути поруч

Лана уважно вислухала мене

- Андріано, їй зараз важко. Вона щойно пережила страшний для себе стан, прокинулася в незнайомому місці, серед людей, яких не знає. Їй потрібен час. Не вимагай від неї рішень просто зараз

- Я нічого не вимагатиму

- Тоді почни з того, що дозволиш собі трохи відпочити

Я хотіла заперечити, але раптом знову відчула слабкість. Лана це помітила й підвелася

- Зачекай тут. Я зараз покличу медсестру. Треба повідомити, що тобі стало погано, особливо з огляду на вагітність і твою недавню госпіталізацію

- Лано, не треба здіймати галас…

- Я не здіймаю галасу. Я просто хочу, щоб ти була в безпеці

Вона відійшла до поста медсестер, а я залишилася сидіти в коридорі, притулившись потилицею до стіни

Крізь прочинені двері я бачила частину палати, де спала Луна