19.

Я прокинулася о п’ятій ранку від власного різкого вдиху

Кілька секунд я не могла зрозуміти, де перебуваю. Серце шалено калатало, долоні спітніли, а в голові все ще лунав голос Андріани з мого сну

Вона знову йшла від мене

Уві сні все було так само, як п’ять років тому. Андріана стояла переді мною, дивилася в очі й говорила, що більше не може залишатися зі мною. Я намагалася запитати чому, просила не йти, але вона просто розвернулася й зачинила за собою двері

Я знала, що це лише сон. Знала, що зараз перебуваю в її квартирі, що вчора вона обіймала мене й заснула поруч. Але від цього страх не зникав

А раптом усе повториться? Раптом одного дня вона знову вирішить, що їй краще без мене?

Я повільно підвелася з дивана, намагаючись не розбудити Андріану. Вона спала, трохи повернувшись на бік. Я на мить затримала на ній погляд, а потім тихо пішла на кухню

Налила склянку води й випила її маленькими ковтками. Руки вже не тремтіли так сильно, але думки ніяк не хотіли заспокоюватися

Спати більше не хотілося

Я повернулася до вітальні, взяла навушники й свою книгу. Потім сіла в крісло біля вікна, влаштувалася зручніше, надягнула навушники й відкрила сторінку, на якій зупинилася напередодні

Читання зазвичай допомагало мені впорядкувати думки. Коли я зосереджувалася на тексті, світ ставав трохи передбачуванішим. У книжці слова залишалися на своїх місцях, персонажі діяли відповідно до написаного, а я могла хоча б на якийсь час не думати про власне життя

Я читала, поки за вікном поступово світлішало

Однак нічне пробудження далося взнаки. Очі почали заплющуватися, рядки розпливалися, і я кілька разів перечитувала той самий абзац

Зрештою книга повільно опустилася на мої коліна. Я притулилася головою до спинки крісла й заснула, навіть не помітивши цього

О сьомій ранку Андріана прокинулася на ліжку

Спочатку вона не зрозуміла, чому поруч нікого немає. Вона підвела голову, озирнулася й побачила плед, який залишився на місці, де ми спали вночі

- Луно?, - тихо покликала вона

Відповіді не було

Андріана підвелася, трохи поморщившись через незручне положення під час сну, і поглянула в бік кухні. Там нікого не було. Уже почавши хвилюватися, вона повернулася до вітальні й побачила мене в кріслі біля вікна

Я спала, підібгавши ноги. Навушники залишалися на голові, а відкрита книга лежала на колінах. Одна моя рука все ще притримувала сторінку

Андріана зупинилася поруч і кілька секунд просто дивилася на мене

- Ну ти й вигадниця, - прошепотіла вона з ледь помітною усмішкою

Вона хотіла перенести мене на ліжко, але швидко зрозуміла, що це буде непросто. Я була в незручному положенні, а різкий рух міг мене розбудити. До того ж Андріана сама ще почувалася слабкою після нещодавньої госпіталізації, тому вирішила не ризикувати

Вона обережно забрала книгу з моїх колін і поклала її на маленький столик поруч. Потім пішла до спальні, принесла звідти подушку й тепле покривало

Спочатку Андріана підклала подушку мені під голову, наскільки це було можливо, не порушуючи мого сну. Потім розгорнула покривало й накрила мене до плечей

Я ледь помітно поворухнулася, насупилася уві сні й трохи повернула голову

Андріана завмерла, боячись розбудити мене, але я знову заспокоїлася

Вона присіла навпочіпки біля крісла й обережно прибрала пасмо волосся з мого обличчя

- Ти навіть уві сні не можеш нормально відпочити, - тихо сказала вона

Її погляд упав на навушники. Андріана знала, що я часто використовую їх, коли мені потрібно відгородитися від зайвих звуків і почуватися спокійніше. Вона не стала їх знімати

Натомість просто посиділа поруч, спостерігаючи за моїм обличчям

Їй хотілося знати, чому я прокинулася серед ночі й чому перебралася в крісло. Вона не знала, що мені наснилося, і не хотіла робити поспішних висновків

Але одна думка не давала їй спокою: після всього, що сталося між нами п’ять років тому, я могла й досі боятися, що вона знову зникне з мого життя

Андріана повільно видихнула й обережно взяла мене за руку, залишивши її поверх покривала

- Я не знаю, що тобі снилося, моя хороша, - прошепотіла вона. - Але я хочу, щоб ти колись змогла засинати поруч зі мною без страху

Вона легенько стиснула мою долоню й відпустила її, не бажаючи заважати

Потім підвелася, принесла собі стілець і сіла неподалік. Їй теж потрібно було відпочити, але тепер вона хотіла бути поруч, коли я прокинуся

А я продовжувала спати в кріслі, загорнута в покривало, ще не знаючи, що Андріана вже прокинулася й тихо сидить поряд

На кухні Андріана поставила чайник, дістала яйця, хліб і сир. Вона планувала приготувати щось просте, щоб ми могли спокійно поснідати, коли я прокинуся. Їй хотілося, щоб перший ранок після мого переїзду був якомога спокійнішим