16. Сестра...

Уранці Андріана прокинулася раніше за мене. Вона обережно вивільнила руку з моєї долоні, щоб не розбудити, і ще кілька секунд подивилася на мене. Я спала, загорнувшись у ковдру, і, здавалося, навіть не помітила, що вона прокинулася

Вона мене поцілувала в лоб і тихенько підвелася, пішла до ванної кімнати, прийняла ранковий душ, почистила зуби й привела себе до ладу. Після цього одягнула домашній одяг і вирушила на кухню готувати сніданок

Вона приготувала омлет, нарізала овочі й зробила собі каву. Час від часу поглядала на годинник, а потім - у бік спальні. Їй хотілося залишитися вдома, дочекатися, поки я прокинуся, поснідати зі мною й запитати, як я почуваюся після вчорашнього вечора. Але на роботі чекали справи, а залишити все без нагляду вона не могла

Поснідавши, Андріана помила за собою посуд, одягнулася, взяла сумку й повернулася до спальні. Я все ще спала

Вона підійшла до тумбочки, знайшла аркуш паперу й написала коротку записку

«Луно, доброго ранку, сонце. Я пішла на роботу. Ти ще спала, тому не стала тебе будити. На кухні є сніданок, а в холодильнику - усе, що залишилося з вечері. Будь ласка, поїж, коли прокинешся. Не поспішай нікуди й не змушуй себе працювати, якщо почуватимешся виснаженою. Напиши мені, коли прокинешся, щоб я знала, що з тобою все гаразд. Я буду на роботі. Якщо захочеш, щоб я повернулася раніше, просто скажи. Обіймаю. Андріана ❤️»

Вона залишила записку біля мого телефона, ще раз поглянула на мене й вийшла з квартири

Коли Андріана приїхала до бюро, біля кавового візка Марії вже зібралося кілька людей. Марія працювала, але вигляд у неї був стомлений. Вона раз у раз поглядала на телефон, ніби чекала на відповідь

Помітивши Андріану, Марія передала замовлення покупцеві й швидко вийшла з-за візка

- Андріано, зачекай!

Андріана зупинилася й обернулася

- Так?

Марія підійшла ближче, намагаючись говорити спокійно, хоча хвилювання було помітне

- Ти не знаєш, де Луна?

Андріана на мить затримала погляд на її обличчі

- Не бачила її з учорашнього дня

- Як це - не бачила? Ви ж учора разом поїхали на виклик

- На виклик ми поїхали разом. А потім Луна пішла після обіду і більше її не бачила

Марія опустила очі, а тоді знову подивилася на Андріану

- Вона мені не відповідає. Я телефонувала їй учора, писала… А потім вона просто перестала виходити на зв’язок

Андріана відчула неприємний клубок у горлі. Вона знала, чому Марія не отримувала відповіді, але не хотіла обговорювати особисте життя Луни посеред робочого ранку

- Можливо, вона просто дуже втомилася, - обережно відповіла Андріана

- Вона завжди втомлюється після роботи, але раніше хоча б писала мені, - Марія нервово стиснула руки. - Я не розумію, що з нею відбувається. Учора вона навіть не підійшла до мене біля візка. Я щось зробила не так?

Андріана не відразу знайшла відповідь

- Маріє, я не думаю, що варто зараз шукати провину в собі

- Тоді в чому справа?

Андріана опустила погляд

- Це краще запитати в самої Луни

Марія хотіла щось сказати, але до них саме підійшов Ростик із паперовим стаканчиком кави

- Доброго ранку!, - привітався він, а потім перевів погляд з Марії на Андріану. - А Луна Віталіївна вже прийшла? Мені потрібно уточнити в неї кілька моментів щодо вчорашнього матеріалу

Андріана похитала головою

- Не знаю, чи буде вона сьогодні

- Тобто її ще немає?

- Немає

Ростик здивовано підняв брови

- Дивно. Вона ж учора залишила мені стільки завдань, що я думав, сьогодні з самого ранку перевірятиме результати

- Якщо виникне щось термінове, звертайся до мене, - відповіла Андріана. - А з рештою зачекай

- Добре

Андріана коротко попрощалася й попрямувала до бюро. Марія залишилася біля свого візка, проводжаючи її поглядом. Їй усе це здавалося дивним: Андріана говорила спокійно, Ростик не знав, де я, а сама не відповідала на жодне повідомлення

Марія повернулася до роботи, але думки вже були далеко від кави та замовлень

За кілька хвилин Ростик із кавою зайшов до кабінету Андріани

- Можна?

- Заходь, - відповіла вона, переглядаючи документи

Ростик зачинив двері й сів навпроти

- Я хотів уточнити щодо Луни Віталіївни. Вона справді сьогодні не прийде?

Андріана відклала ручку

- Ростик, я не знаю напевно. Вона ще спить, наскільки мені відомо. Учора була дуже виснажена, тому я не стала її будити вранці. Чи прийде вона сьогодні, поки що невідомо

Ростик зробив ковток кави й задумливо кивнув