Зміни

14.

Я різко прокинулася і перше, що побачила, був годинник на телефоні. 09:02. На мить мені здалося, що я неправильно прочитала цифри. Я сіла на ліжку

- Що?..

Учора ввечері я точно поставила будильник на 06:30. Як завжди перед робочим днем. Серце почало битися швидше. Я схопила телефон і майже вибігла з кімнати. Спочатку заглянула до спальні Андріани. Порожньо. Тоді пішла на кухню. Ада стояла біля плити й спокійно готувала сніданок. Наче нічого не сталося

- Чому ти мене не розбудила?!, - випалила я з порога

Вона обернулася

- Доброго ранку

- Я серйозно!

- Я теж

Я поклала телефон на стіл

- У мене був будильник на шосту тридцять!

Ада зітхнула

- Був

- Що значить «був»?

- Я його вимкнула

Кілька секунд я просто дивилася на неї

- Ти що зробила?

- Вимкнула

- Яке ти мала право лізти в мій телефон?!

У голосі вже звучало роздратування. Ада поставила чашку на стіл і спокійно відповіла:

- Тому що я досі пам'ятаю твій пароль, ти не змінила його

- Це не дає права...

- Я вирішила дати тобі поспати подовше

- Все одно!

Ада витримала паузу

- Луно

- Що?

- Пароль у тебе досі - мій день народження

Я завмерла. У кухні стало тихо

- Звідки ти знаєш?

- Бо колись ти сама його ставила у моїїй присутності

Я відвела погляд

- Це нічого не означає

- Можливо

Мене це чомусь роздратувало ще більше

- І ти досі пам'ятаєш? А якби я змінила

Ада ледь усміхнулася. Сумно. Трохи втомлено

- Але не змінила, і так я пам'ятаю

- Через п'ять років?

- Так

Я мовчала. Тоді вона зробила ковток чаю й спокійно додала:

- У мене такий самий пароль

Я підняла на неї очі

- Що?

- Мій день народження

У мене перехопило подих. Кілька секунд ніхто нічого не говорив. На плиті тихо шкварчала яєчня. За вікном прокидалося місто. А ми стояли посеред кухні, дивлячись одна на одну через п'ять років мовчання, образ і недомовленостей. Потім Ада першою порушила тишу

- Сніданок майже готовий

Я опустила погляд на телефон. Злість через будильник нікуди не зникла. Але поруч із нею з'явилося інше відчуття. Набагато складніше. І набагато небезпечніше. Я похитала головою

- Я не снідаю, здається ти забула Лише каву п'ю

Ада нічого не сказала, лише знизала плечима. За кілька хвилин переді мною вже стояла чашка гарячої кави й тарілка з бутербродом

- Хоча б спробуй, - сказала вона

Я зробила кілька ковтків кави. Бутерброд так і залишився лежати на тарілці. Ада лише подивилася на нього, але сперечатися не стала. Ми почали збиратися на роботу. Саме тоді задзвонив мій телефон. Ростік

- Привіт, - відповіла я

- Луно Віьаліївно, ви де?

- Збираюся

- Добре. Сергій Сергійович уже всіх збирає на нараду

- Скоро буду

- І Андріані Анатоліївніпередай

- Передам

- Чекаємо

Я поклала слухавку. Кілька секунд постояла на кухні, потім пішла коридором до кімнати Ади. Двері були прочинені. Вона саме застібала ґудзики на сорочці перед дзеркалом. Я легенько постукала по дверній рамі

- Дзвонив Ростік

Ада повернулася

- Щось термінове?

- Сергій Сергійович збирає всіх на нараду

- Уже?

- Так. Сказав, щоб ми поспішали

Вона кивнула

- Добре. Тоді виїжджаємо

Я вже хотіла вийти, але Ада раптом окликнула мене:

- Луно

Я обернулася

- Що?