Усвідомлення

Десь там, під темним небом Шотландії, за похмурими вершинами покручених дерев, що намагались дотягнутись до спадного місяця, височів він-монументальний і незмінний Гоґвартський замок. Безліч веж, розміщення яких, здається, не піддається сталій логіці, безліч коридорів, в яких губляться не лише першокурсники, а і цілком дорослі люди. Десь там, у підземеллях цієї величної будівлі, на фоні нещодавнього завершення другого етапу Тричаклунського турніру, більшість представників дому, відомого своєю амбіційністю та прагненням до влади, перебували у вітальні, але не Менс. Її не цікавили ці гучні події, не цікавили бурні розмови, вона припустила, що ця вистава скінчиться смертю когось з учасників і диво конкурс закриють ще на сотню років. 
Похмурі, кам'яні стіни надійно запобігали потраплянню вологи в приміщення. В кімнаті стояли обережно застелені ліжка, оздоблені ажурними візерунками. Канделябр із трьома розгалуженнями, в якому було лише дві свічі, заливав світлом стіл, що стояв біля ліжка та її втомлене обличчя. Полум'я свічок, небезпечне і холодне, віддзеркалювалося на поверхні матового скла високих вікон із темно зеленими рамами. Написання домашньої роботи знову перетворилось на пошук істот у водах озера, і на її думку навіть це було зробити куди легше, ніж здобути будь-яку інформацію пов'язану з ним.. Жорстокий норов, що тримає у страху більшість учасників освітнього процесу, а меншості, себто слизеринцям, дає повчання у поводженні із людьми; егоцентричне поводження, яке на її думку викликане саме ненавистю, та ніяк не любов'ю до власної сутності; скритний характер і стриманість, яка стосується певного ряду емоцій. Вона має бажання відкрити цю таємничу портьєру і вивчити інтер'єр. Безглузді роздуми і абсолютно безрезультатні спроби. Можливо, колись їй вдасться чогось досягти, принаймні, складати руки не в її репертуарі. 
×××× 
Ємкості з формальдегідом і зануреними в нього мертвими істотами-гнусне видовище. Вона вважала, що їх тіла так і просяться на вельми цікаві експерименти, але, на превеликий жаль Менс, їх розставлено тут лише для створення відповідної, гнітючої атмосфери. Здавалося, що дехто так і не відійшов від воєнних реалій і досі застосовує тактику психологічного тиску. Численні банки з інгредієнтами, колби із зіллями та шафи під стелю з фоліантами та іншими книжками. І нарешті, головна персона, без якої цей простір здається неповноцінним-Северус Снейп. 

Вона відчувала зміни, зміни в які поки не наважувалась до кінця повірити, але всеж враховувала у плани. 

-Блідий. Його організму точно не вистачає сонячного проміння, вперто ігнорує доволі корисну річ. Можливо він заступник колоризму? Масне чорне волосся, що здавалось завжди було на межі неохайності, бережно спадало на плечі. Повністю застібнутий чорний сюртук, так само чорний плащ, що грандіозно розвіювався при пересуванні. Елементи одягу контрастували з холодним відтінком його обличчя. Очі-темні і суворі. Його образ незмінний, цілковито заслуговує титулу 'витвір мистецтва'. Ніколи не приділяла цим деталям настільки багато уваги. Невже я.. - вона продовжувала акуратно нарізати інгредієнти для нового зілля. Далеко не її улюблений предмет, та дивом його вдалось скласти на високий бал. Точніше це була її незбагненна примха і в пориві завзяття їй вдалось підготуватись за короткі терміни.

 
-Головне не ідеалізуй його. - каже вона собі із надією, що ця фраза вплине на подальше життя. Після чого акуратно додає по одному інгредієнту та перемішує, колір змінюється, повторює дії циклічно. Сама думка про дотримання певної рецептури зі стовідсотковою точністю ще рік тому могла її відверто лякати, а ідея навчитись цій складній науці спочатку не викликала того яскравого ентузіазму. То чому всеж вона тут? Відповідь проста – її поглинуло бажання довести собі, що вона здатна виконати поставлену ціль. 

-Механізм, що змушує людей розмножуватись. - мало не з презирством подумала вона, і потім же змінила думку, через її некоректність. 

×××× 

Гоґвортс мав безліч забутих, похмурих приміщень, і всі вони знаходились в трагічному стані. На щастя Менс і її компаньйонка перебували в світі магії, тож багато часу на ліквідацію хаосу не пішло. Два професійних диригенти, кожен зі своєю паличкою, керували оркестром меблів, і ті ,спочатку повинуючись різким рухам, що, ймовірно, означало forte ,піднеслись в гору, а потім на piano зайняли прийнятні позиції, в повній готовності до наступної частини твору. 
М'які крісла з шкіряною оббивкою і канапа в ідентичному стилі, овальний стіл з чорного дерева, килим, що займав більшу частину кімнати та шафи з книжками, котрі їм сьогодні не знадобляться. Ідеальне місце для читання маглівської літератури. 

Менс стояла біля вікна, її погляд глибокий і сконцентрований, але далеко не на реальних об'єктах. Попри перебування у світі власних думок й ілюзій, вона відволікається й відповідає на питання людини, яка напросилась провести вечір разом з нею.

-Жовте тіло деградує, рівень прогестерону та естрогену падає, судини спазмуються, ендометрій злущується, судини починають кровоточити.-спокійно але з часткою роздратування промовила Менс. 

Еббігейл зосереджено дивилась на фігуру у каптурі. Фізіологія була для неї як лабіринт без карти. Вона більше захоплювалася стародавніми міфами, загадками всесвіту і навіть теоріями змов. Але саме прагнення 'знати' змушувало ту уважно слухати і намагатись щось зрозуміти. Саме цю тягу до знань Ліберал Менс вважала корисною і збиралась у майбутньому використовувати в своїх інтересах. 

-Повторіть ще раз.-рішуче промовила ця дивакувата рейвенкловка. 

-Придбайте собі книгу Еббігейл,-сказала Менс,-ми тут заради відпочинку, а не лекцій. 

Наступні дві години пройшли в тиші, за виключенням гулу вітру, його свист проникав крізь товстий камінь замку. Еббігейл Норман неспішно читала твір 'Лоліта'. Так званий жарт долі, та чи варто шукати у випадковостях її слід? Менс у такі речі не вірила.