Розділ 12

Юлій Альбертович піднявся на горище і, пробиваючи ліхтариком шлях серед темряви, почав пошуки. Виявилось, Богдан зовсім не перебільшував, кажучи, що на звалищі минулого можна знайти все. Столітній пил і павутиння, що вкривали тутешній мотлох, викликали відразу знавця прикрас, але він продовжував розглядати усіляку старовину в пошуках бажаного. Нарешті його погляд натрапив на стару скриню в далекому закутку. Загребельний одразу зрозумів: це саме те, що він так довго шукав. З допомогою Богдана, майстер зніс скарб з горища вниз і відкрив старий замок. За масивною кришкою труни часу приховувався древній одяг, подібний якому нині можна було знайти лише в музеї, або гардеробі Юлія Альбертовича, чудернацькі інструменти майстра та інші речі, що належали сто років назад ювелірові Шимону. 

- Отже Сорока казала правду... - зробив висновок Загребельний. - Ювеліра вбили. Це єдине пояснення, чому всі його речі залишилися тут. Зверніть увагу, деякі з них складені охайно, рукою майстра, але інші - грубо скинуті в скриню, наче сміття. Відчувається чужа рука. Певно, після вбивства власник будинку вирішив сховати речі ювеліра на горищі. Винести цю скриню туди - справа нелегка. Яким Трубецький, убивця Шимона, допомагав йому в цьому. 

- Тепер ви це знаєте, але чи справді воно вам допомогло? 

- Ні. Зовсім не допомогло... Проте от що може допомогти... - Загребельний раптом витяг зі скрині стареньку книжечку з шершавою шкіряною обкладинкою. - Це щоденник Шимона, неймовірна знахідка! Не заперечуєте, як я його заберу?

- Думаю, нашим "міщанам" це не знадобиться, тож він повністю ваш. 

Юлій Альбертович попрощався і повернувся додому, де на нього вже чекала вечеря і Оксана. 

- Сьогодні був неймовірно насичений день! - з захопленням вигукнув майстер. - Вдача на моєму боці.

- Чому ж ви в такому захваті? Щось сталось? 

Загребельний тріумфально підняв щоденник над головою, хизуючись знахідкою:

- Справжню достовірну історію буде відновлено! Загадкова особистість ювеліра з легенди нарешті розкрита, а згодом і його минуле стане мені відомим. Від цієї знахідки я був на сьомому небі, тому дорогою додому вже почав читати цей щоденник і дізнався повне ім'я ювелірного майстра, що зробив Зміїне Око.

- Отже, це його щоденник? Як цікаво! 

- Його ім'я... - почав Юлій Альбертович і драматично замовк, підігріваючи цікавість до своїх слів, щоб за мить прошепотіти: - Шимон Кучера... 

- Кучера? - здивовано перепитала Оксана, вдивляючись в співрозмовника. - Ви впевнені?

- Абсолютно точно, це його ім'я. Чому вас так це дивує? Ювелір, як виявилося, родом з Чехії. 

- Річ не в імені... Швидше, в прізвищі... 

- А що з ним? 

- Справа в тому, що це прізвище місцевого божевільного, Ярослава... 

Дивний збіг викликав подив і в Загребельного, тож він вирішив наступного дня відвідати місцевого Кучеру й задати йому декілька питань. Нічне мариво захопило Долину, але, залишившись наодинці з самим собою, Юлій Альбертович все одно не міг віддати себе сну, адже нестримна цікавість картала його. Наче спів русалки, манила майстра до себе стара книжечка, в якій, можливо, ховалися відповіді на все. Отож, зручно вмостившись в ліжку, Загребельний почав читати щоденник, одразу перекладаючи собі текст з чеської на рідну мову. Історія, записана сюди Шимоном, розповідала про його мандри в пошуках різних цікавинок. В одних місцях він купував рідкісні матеріали для роботи, в інших - знаходилися покупці для його майстерно зроблених прикрас, але упродовж усіх своїх подорожей Кучера створював ювелірні шедеври, котрі не знали собі рівних ніде серед місць, що їх ремісник відвідав. 

В невеликому селі поблизу Рудних Гір, що розділяють своїм міцним хребтом Саксонію та Богемію, сталася з майстром незвичайна пригода... Зупинився він тут лише на нічліг, не сподіваючись знайти в такій глушині ані покупців, ані цікавих речей, проте чутка про приїзд ювеліра стрімко, наче пісня, розлетілась відусіль. Зранку, коли вже Кучера планував назавжди покинути це місце, прибіг до будинку, де він жив, кремезний брудний чолов'яга, чесний робітник, і запропонував майстрові незвичайну річ. Камінь, смарагдові подібний, але з дивними, наче відшліфованими, прямими гранями тримав в чорній від пилу і бруду руці гість. Знавець закохався в загадковий мінерал і купив його, щоб створити найкращу зі своїх робіт. Так і з'явилася згодом на світ чарівна підвіска, Зміїне Око. Довго подорожував майстер і раптом настигла його нікому невідома хвороба...