Розділ 8

Поки Загребельний вів дослідження історії зниклого каменя, що так цікавила його, в Євгена Скрипаля з'явилась нова проблема: сліди злочину стрімко остигали, а тим часом родина померлої відмовилась від розтину тіла. Нажаль, домогтися цього не вдалося, адже смерть виглядала цілком природною. Проте дільничий стійко вірив у вбивство й продовжував розслідувати. Щоб переконати рішуче налаштовану родину погодитись на розтин і відкласти похорони, Скрипаль знову навідався до будинку Трубецьких. 

- Ще раз повторюю, - дратівливо мовив гостю Андрій, - вона померла від своєї хвороби і все, більше тут нема про що говорити. 

- Тим не менш, Зміїне Око зникло, тому я мушу допитати вас, - пояснив дільничий, заспокоюючи чоловіка. - Отож, розкажіть мені всі подробиці подій, що передували смерті Ганни. 

- Ми з дружиною приїхали в день смерті приблизно в обідню пору. Мама почувалась зле, а під вечір їй різко погіршало. Вночі вона покинула нас, але помітили ми це вже зранку. Того дня саме приходив дивний чоловік, про якого я вже вам казав раніше. Певен, камінь вкрав саме він. 

- Ми обшукали його будинок і нічого не знайшли. Натомість дізнались, що саме тоді ви з померлою досить грізно сварились. 

- Це він сказав вам? - сціпив зуби Андрій, і тіло його наче зжалось. - Так, ми розмовляли і я був досить різкий. Але хіба це доказ? В нас просто були розбіжності в поглядах, мама завжди любила контролювати чуже життя.

- Отже, через це відбулась суперечка?

- Саме так. Вона недолюблювала мою дружину і того дня я прийшов, щоб нарешті закінчити їхню ворожнечу, бо це моє життя і мій вибір. 

Дільничий, як завжди, записував усе до свого блокноту, а згодом запитав:

- Повернемося до обставин смерті. Що востаннє їла та пила Ганна? 

- Вважаєте, її отруїли? 

- Це цілком імовірно. Тож? 

- Вона почувалася зле і тому не вечеряла з нами, а обідали ми всі разом, як і зазвичай. Якби десь була отрута, ми б усі померли з нею. 

- Тоді, можливо, вона приймала якісь ліки? 

- Так, вона пила пігулки від тиску щодня, але окрім того Олена приносила їй аспірин перед сном. 

- Пігулки могли бути отруєні. Нам доведеться забрати їх на експертизу. 

- Ви вважаєте хтось з родини вбивця?!

- Я мушу перевіряти усі можливі варіанти. Кожен повинен якісно й відповідально виконувати свої обов'язки. Якщо члени вашої родини не винні, то вам нема про що хвилюватись.

На цьому допит Андрія було закінчено і на зручному кріслі у вітальні його змінила Олена. Привітна дівчина, на відміну від брата, не була так негативно налаштована, але відчувала хвилювання від строгості співрозмовника.

- Я не хочу підозрювати вас в такому жахливому злочині, як вбивство рідної матері, - відверто і щиро зізнався дільничий, - тому одразу ж хочу усе з'ясувати. Ви пообіцяли Юлію Альбертовичу домовитися з мамою щодо Зміїного Ока, - почав читати з блокнота Скрипаль. - Зважаючи на її характер, смію припустити, що Ганну переконати не вдалось. І вже наступного дня вона починає погано почуватись, а згодом помирає. Занадто дивний збіг обставин, чи не так?

- Так, я зверталась до Загребельного, адже боялась, що він поїде з Долини і такий рідкісний шанс буде втрачено... 

- Шанс? - перепитав дільничий. 

- Від прокляття Зміїного Ока вже давно потерпає моя родина і я всім серцем бажала його здихатись, а тут з'являється справжній покупець, але мама... - дівчина з сумом опустила голову і сльози завадили продовжувати їй говорити. Трохи заспокоївшись, Олена пояснила: - вона не вірила в прокляття і вважала підвіску родинною реліквією, тому в своєму рішенні була незворушна... Але я б ніколи... 

- Все гаразд, не турбуйтесь. Ми знайдемо справжнього вбивцю. 

- Я, напевно, повинна розповісти вам дещо... - невпевнено почала Олена і прикувала до себе увагу дільничого. - Вчора я випадково підслухала розмову Андрія з дружиною... Через її плач було важко зрозуміти про що йдеться, але я чітко чула, як Галя казала: "вона померла через мене"... Мені важко навіть думати про це, але все ж відносини в них були напружені, тож... 

Скрипаль піднявся й ласкаво мовив дівчині:

- Все буде добре, ми відшукаємо правду.

В такі миті, коли слабка тендітна дівчина проливала сльози, Євген відчував себе безпомічним і ненавидів себе за це. 

Залишалось лише побесідувати з Галею. Дільничий був звично прямолінійним, вимагаючи пояснень щодо підозрілої ситуації, яка склалась:

- Як стало відомо, ви ворогували зі свекрухою, а після її смерті зізнались чоловікові, що вона померла через вас. Чим зможете пояснити цей цікавий збіг?

- Так, ми ворогували, бо Ганна Семенівна з самого початку була негативно налаштована, але хіба ж за таке вбивати? Подібні стосунки свекрухи й невістки - цілком буденне явище. А щодо зізнання, тут все набагато простіше. Річ от у чому: після того, як Андрій через мене посварився з матір'ю, я вирішила поговорити з нею, але зрештою кожна така спроба з мого боку закінчувалась палкою суперечкою. Той день зовсім не був винятковим... Однак після того їй стало гірше і от вона мертва. Думаю, наша сварка її добила... Тепер ви розумієте, чому я й досі вважаю себе винною в її смерті? 

Дільничий лише кивнув. Тепер, здавалось, усе віднайшло свої причини, проте ситуація з розслідуванням ніяк не полегшилась. Пігулки Ганни відправились на експертизу, а Скрипалю залишались лише роздуми над нелегкою справою.